Лідер «Правого сектору» «воював» у волинських лісах з «Беркутом»
Волинська журналістка Леся Бондарук у статті «Волинські дороги лідера «Правого сектору» розповіла про знайомство із Дмитром Ярошем, яке відбулося ще 20 років тому у Луцьку.
«Дмитра Яроша ЗМІ сьогодні цитують особливо часто. Гострий розум та глибокі судження керівника «Правого сектору» цікавлять багатьох журналістів. Спостерігаючи за зростаючою популярністю Дмитра, я згадую, як 20 років тому цей сміливий хлопець із Дніпродзержинська ходив повстанськими стежками Волині», - йдеться у статті Волині-нової.
Леся Бондарук розповідає, що із керівником «Правого сектору» знайома давно. А тому зовсім не здивована, що в епіцентрі подій на Грушевського фігурує саме організація, яку він очолює.
«Правий сектор» об'єднав тих, хто десятками років готувався до боротьби. Не за владу, а за зміну старої радянської системи. Якби серед них не виявилося Яроша, це був би нонсенс», - зауважує журналістка.
Леся Бондарук пригадує як у серпні 1994–го в актовому залі головного корпусу Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки проходила конференція Конгресу українських націоналістів. Для участі в ній прибуло чимало гостей із різних куточків України.
«Із Дрогобича приїхав письменник Василь Іванишин, на той час він очолював «Тризуб». Разом із ним конференцію відвідали три сотні цієї організації. Крім них, до Луцька із Дніпропетровської області прибув Дмитро Ярош зі своїм товаришем Ігорем Іванченком», - розповідає вона.
«Тут і відбулося їхнє знайомство з членами організації, яку в подальшому Ярошу довелося очолити. Після офіційної частини конференції гості поїхали на екскурсію повстанськими стежками нашого краю — у Новий Загорів Локачинського району та урочище Вовчак Турійського. Думаю, що перебування на батьківщині УПА також підштовхнуло східняків до патріотичної боротьби, яку вони ведуть протягом двох десятиліть», - вважає журналістка.
Зокрема розповідає, що через два роки Дмитро Ярош знову побував на Волині - у червні 1996–го в урочищі Вовчак був запланований всеукраїнський молодіжний патріотичний табір.
«Автобуси з молоддю з інших регіонів на кордоні нашої області правоохоронці завернули, але 62 члени волинського «Тризуба» не погодилися на вимоги міліції і три дні вистояли в оточенні 350 бійців «Беркута». Чого тільки не робили міліціянти, щоб примусити нас поїхати додому. Навіть польову кухню конфіскували. Але жителі ближніх сіл виручили з посудом, і вже за дві години ми їли смачний борщ», - йдеться далі у статті.
«Одним із героїв тих подій був і Дмитро Ярош. Дорогою з Горохова до урочища міліцейський патруль не пустив його машину (він тоді керував Всеукраїнським «Тризубом»). Тож можете уявити подив дільничного міліціонера, який наступного ранку побачив у таборі Дмитра, котрий преспокійно пив каву біля вогнища. Як виявилося згодом, голова Волинського братства ОУН і УПА Мелетій Семенюк із лісником провели хлопця повстанськими стежками в обхід «Беркута». До речі, трьох луцьких членів табору побили та заарештували, але патріотично–виховний захід усе ж відбувся. Ще тоді, у 1996 році, двобій із «Беркутом» виграли націоналісти», - завершує статтю Леся Бондарук.
![Слава Стецько та Дмитро Ярош, 1995 рік.]( "Слава Стецько та Дмитро Ярош, 1995 рік.")
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
«Дмитра Яроша ЗМІ сьогодні цитують особливо часто. Гострий розум та глибокі судження керівника «Правого сектору» цікавлять багатьох журналістів. Спостерігаючи за зростаючою популярністю Дмитра, я згадую, як 20 років тому цей сміливий хлопець із Дніпродзержинська ходив повстанськими стежками Волині», - йдеться у статті Волині-нової.
Леся Бондарук розповідає, що із керівником «Правого сектору» знайома давно. А тому зовсім не здивована, що в епіцентрі подій на Грушевського фігурує саме організація, яку він очолює.
«Правий сектор» об'єднав тих, хто десятками років готувався до боротьби. Не за владу, а за зміну старої радянської системи. Якби серед них не виявилося Яроша, це був би нонсенс», - зауважує журналістка.
Леся Бондарук пригадує як у серпні 1994–го в актовому залі головного корпусу Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки проходила конференція Конгресу українських націоналістів. Для участі в ній прибуло чимало гостей із різних куточків України.
«Із Дрогобича приїхав письменник Василь Іванишин, на той час він очолював «Тризуб». Разом із ним конференцію відвідали три сотні цієї організації. Крім них, до Луцька із Дніпропетровської області прибув Дмитро Ярош зі своїм товаришем Ігорем Іванченком», - розповідає вона.
«Тут і відбулося їхнє знайомство з членами організації, яку в подальшому Ярошу довелося очолити. Після офіційної частини конференції гості поїхали на екскурсію повстанськими стежками нашого краю — у Новий Загорів Локачинського району та урочище Вовчак Турійського. Думаю, що перебування на батьківщині УПА також підштовхнуло східняків до патріотичної боротьби, яку вони ведуть протягом двох десятиліть», - вважає журналістка.
Зокрема розповідає, що через два роки Дмитро Ярош знову побував на Волині - у червні 1996–го в урочищі Вовчак був запланований всеукраїнський молодіжний патріотичний табір.
«Автобуси з молоддю з інших регіонів на кордоні нашої області правоохоронці завернули, але 62 члени волинського «Тризуба» не погодилися на вимоги міліції і три дні вистояли в оточенні 350 бійців «Беркута». Чого тільки не робили міліціянти, щоб примусити нас поїхати додому. Навіть польову кухню конфіскували. Але жителі ближніх сіл виручили з посудом, і вже за дві години ми їли смачний борщ», - йдеться далі у статті.
«Одним із героїв тих подій був і Дмитро Ярош. Дорогою з Горохова до урочища міліцейський патруль не пустив його машину (він тоді керував Всеукраїнським «Тризубом»). Тож можете уявити подив дільничного міліціонера, який наступного ранку побачив у таборі Дмитра, котрий преспокійно пив каву біля вогнища. Як виявилося згодом, голова Волинського братства ОУН і УПА Мелетій Семенюк із лісником провели хлопця повстанськими стежками в обхід «Беркута». До речі, трьох луцьких членів табору побили та заарештували, але патріотично–виховний захід усе ж відбувся. Ще тоді, у 1996 році, двобій із «Беркутом» виграли націоналісти», - завершує статтю Леся Бондарук.
Слава Стецько та Дмитро Ярош, 1995 рік.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 39
Вибір редактора
Останні новини
США запроваджують санкції проти росіян та українців
06 березень, 2014, 17:15
Клімчук поїхав з Волині, - депутат
06 березень, 2014, 17:12
Лідер «Правого сектору» «воював» у волинських лісах з «Беркутом»
06 березень, 2014, 17:04
Скандальний депутат розповів, чому повернувся в «Батьківщину»
06 березень, 2014, 16:53
Схожі новини
|
Чому Ярош відмовився від лідерства у «Правому секторі»
11 листопад, 2015, 18:29
|
|
Ярош відмовився від місцевих виборів, натомість пропонує референдум
21 липень, 2015, 19:36
|
|
У Правому секторі прокоментували затримання двох бійців під Мукачево. ФОТО. ВІДЕО
14 липень, 2015, 06:22
|
|
В бою за донецький аеропорт поранили Яроша
21 січень, 2015, 15:56
|
Популярне
Занадто часто - аж підозріло, якщо взяти до уваги, що кілька років "тризубом", очільником якого є ярош, дуже щільно займалось сбу. Репресували добру половину активу, а з професійного революціонера - як з гуся вода. Навіть під час подій майдану справу не відкрили, хоча відкривали на значно менш одіозних персон.
Мой голос за него!
Если украинский президент общается с американским президентом — они оба плетут антироссийский заговор.
Если русский говорит на русском языке — он просто русский.
Если украинец говорит на украинском языке — он Бендера недобитый.
Если президент России декларирует пророссийские лозунги — это нормальный президент
Если президент Украины декларирует проукраинские лозунги — он проамериканский и антироссийский президент.
Если русское правительство не соглашается с украинским правительством — оно отстаивает национальные интересы.
Если украинское правительство не соглашается с русским правительством — хохлы абарзели
А я думаю, знайоме обличчя.
А потім побачив підпис під фото.
Уряде України!
Дорогі співвітчизники!
Я звертаюся до всіх вас. Ми – єдиний народ, незалежно від того, хто є за національністю є кожен із нас – українець, росіянин, єврей, кримський татарин, грузин, вірменин, поляк, болгарин, грек чи будь-хто інший.
У цей тривожний час ми, як ніколи раніше, зобов’язані згуртуватися.
Росія стягує свої війська до українських кордонів, демонстративно брязкає зброєю, залякує українських громадян. Кремль, ігноруючи норми міжнародного права та свої зобов’язання, підтримує колабораціоністів у Криму, встановлює маріонетковий режим. Ми маємо бути готовими до того, що російська влада не зможе вгамувати своїх імперських амбіцій і розпалить війну за приєднання нових територій. Кримський півострів – ласий, але надто малий шматочок землі, щоб угамувати апетит імперії. Москві потрібна вся Україна. Сто років тому почалася Перша світова війна за переділ світу. Зараз стараннями Путіна світ стоїть на порозі Третьої світової війни, яка повністю перекроїть карту світу або взагалі підведе світ до загибелі.
Я звертаюся до уряду України. Необхідно терміново підготуватися до можливого початку російського вторгнення. Уряд зобов’язаний невідкладно:
Сформувати ставку верховного головнокомандування;
Підготувати штаб військ до початку активних дій на захист територіальної цілісності та незалежності України та протидії вторгненню окупаційних військ;
В разі початку агресії оголосити окупантам вітчизняну війну;
Оголосити всезагальну мобілізацію населення, сформувати озброєні бойові загони;
Забезпечити поставки зброї з країн-членів НАТО;
Підготувати до знищення зброю, транспортні засоби та об’єкти Військово-морських сил України, які можуть потрапити до рук колабораціоністів і окупантів;
Вивезти вглиб країни запаси озброєння зі складів, розміщених на територіях, що потенційно можуть бути захоплені ворогом;
Створити батальйон територіальної оборони;
Сформувати диверсійні групи з офіцерів та прапорщиків, військовослужбовців-резервістів спецназу;
Розробити план можливих шляхів пересування механізованих колон російських військ, підготуватися до завдання по них точкових ударів;
Сформувати партизансько-диверсійні групи, які в разі початку окупації діятимуть на території противника.
Ми і далі сподіваємося, що потенційний конфлікт з Росією вдасться вирішити дипломатичним шляхом. Але сьогоднішні дії кремлівського режиму показують, що Отто фон Бісмарк мав рацію, говорячи: «Договори з Росією не варті й паперу, на якому вони написані». Тому ми повинні бути готовими перейти в активну фазу опору окупантам.
Співвітчизники! Ми не повинні дозволити ворогу здійснити бліцкриг на території України.
Силами українських патріотів ми маємо завадити будь-яким діям противника на нашій території.
Якщо чобіт російського солдата топтатиме нашу землю, ми зробимо все, щоб окупант дорого заплатив за це. Ми пам’ятаємо, що Росія заробляє гроші, переганяючи нафту і газ на Захід через нашу трубу, – тому ми знищимо цю трубу, позбавивши ворога цього джерела фінансування.
Нехай земля горить під ногами окупанта, нехай він захлинеться своєю кров’ю, ступивши на нашу територію.
Ні кроку назад! Не дозволимо озвірілому тоталітарному режимові Москви розпалити Третю світову війну!