Загиблому бійцю «Волинської січі» зробили посмертний подарунок
Ройовому «Волинської Січі» Олександру Капіносу, який загинув під час лютневого бою у Києві, 10 березня виповнилося би тридцять років.
Так, сільська рада Дунаїв Тернопільської області, звідки Олександр Капінос родом, вирішила зробити подарунок . З будинку культури познімали радянські зірки.
Про це написала Марина П’єцух на своїй Фейсбук-сторінці.
«Сашко Капінос не міг дочекатися, коли на будинку культури його села Дунаїв на Тернопільщині зникне радянська зірка. Нарешті мрія здійснилася. Сільський голова зробила Сашку подарунок на його тридцятиріччя, посмертний, Небесна сотня», - написала вона.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Так, сільська рада Дунаїв Тернопільської області, звідки Олександр Капінос родом, вирішила зробити подарунок . З будинку культури познімали радянські зірки.
Про це написала Марина П’єцух на своїй Фейсбук-сторінці.
«Сашко Капінос не міг дочекатися, коли на будинку культури його села Дунаїв на Тернопільщині зникне радянська зірка. Нарешті мрія здійснилася. Сільський голова зробила Сашку подарунок на його тридцятиріччя, посмертний, Небесна сотня», - написала вона.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 2
Останні новини
Лучанка стала ведучою шоу на «Новому каналі»
06 березень, 2014, 13:23
Загиблому бійцю «Волинської січі» зробили посмертний подарунок
06 березень, 2014, 12:53
У Луцьку буде дитячий флешмоб
06 березень, 2014, 12:50
Призначення Пустовіта та Мельниковича: думки політиків та експертів
06 березень, 2014, 12:28
Людина втрачає свою герметичність,
Людина думки випускає назовні
І потім не може зібрати назад.
У дірку від кулі о пізній годині
Миттєво влітають питання дотичні,
І мізки одразу ваганнями повні,
І блима в очах нездоровий азарт.
Крізь отвір у лобі азарт і вагання
У світ визирають і мружаться хижо,
І тихо собі викидають на пальцях,
Кому у прем’єри, кому – до труни.
І ніби людина стоїть на Майдані,
І ніби Майдану за звичкою лиже,
Та в черепі вже діловито кубляться
Нові перспективи й нові таргани.
І череп людини заледве не тріска,
І совість витьохкує пісню обсценну,
І губи у битві вагань та азарту
Обрати «своїх» не приховують спроб.
Та все, що в людини творилося в мізках,
І з чим та людина полізла на сцену,
І що та людина хотіла сказати –
Відомо лиш кулі, що влучила в лоб.