«Ресора» - мінус. «Чебуречна» - плюс. Смачного Луцька!

У далекому 2006-му у Варшаві ми з друзями якось завітали в один із популярних пивних ресторанів. Виявилося, там саме проходив тиждень української кухні.

Прочитав тематичне меню ...і якось не по собі стало перед друзями – вірменином, грузинкою і білорусом. В українському меню пропонували вареники, пельмені і чебуреки.

Друзі взяли мене на сміх. Та я, уявляєте, зумів відстояти право бути в українському меню не тільки вареників (так схожих на традиційну польську страву «пирогі рускі»), а й чебуреків. Бо чебуреки – страва за суттю і походженням кримська: і кримсько-татарська, і кримсько-грецька. А значить наша, великої України. (Чесно, я б і пельмені відбив, але дипломатія – вона і в Польщі дипломатія).

* * *

А тепер – про наше луцьке сьогодення. У нашому місті є заклади громадського харчування, які здавна славились чебуреками і спеціалізуються на них. Так би мовити, модні зараз в ресторанному бізнесі «монозаклади».

Але ми сьогодні не про них. А про місце, яке ще донедавна звалося «Ресорою». І було ще тим «генделиком».

Але власники все ж врахували вимоги прогресу: відмовилися від ресорної підвіски і переназвали заклад у «Чебуречна плюс». Не раз, проїжджаючи повз нього, не міг не звернути увагу на цікавий екстер’єр: дерев’яні елементи, великі вітринні вікна, яскрава вивіска в стилі придорожнього фастфуду.

Як не завітати?

* * *

Їдемо на Рівненську, 25 (біля АТП, навпроти заводу «Богдан», перед мостом). Не геть зручно паркуватися, але, як кажуть, місце «набите».

Вхід ‒ зліва. Прозора прибудова. Прямо – в кафе, ліворуч – туалет, праворуч – «місце для куріння». «Цивільно»!

Заходимо. Будень, обідня пора. Людно. Квадратне приміщення. Зліва ‒ стійка бару, поряд, у куточку – віконце на кухню.

Вісім столиків, десь на 32 посадкових місця. Уздовж внутрішньої стіни більш зручні столи. Чотири столики посеред зали – малуваті навіть на чотирьох осіб.

Інтер’єр, на перший погляд, вражає. На стінах ‒ репродукції живописців XVI-XVIII ст. у кітчево-гастрономічній обробці. На картинах ‒ герої сюжетів від нідерландських бюргерів до монахів-домініканців їдять чебуреки. Цікаво. І несподівано.

Все в дереві: дерев’яні столи, стільці, стійка. Такий собі мікс скандинавського стилю і стилю кантрі. Таким могло би бути кафе на трасі десь у канадській заможній глибинці, де працюють чесні лісоруби і немає «грінпісівців».

* * *

До нас підходить білява офіціантка середнього віку. Це налаштовує на довіру: дівчатка, які вчора закінчили школу (типові офіціантки для більшості закладів Луцька) – не зовсім ті, хто зможе авторитетно порадити і подати горілку й закуску дядькам в літах.

Пропонують меню. Різнокольоровий аркуш великого (А3) формату, пропозиція страв і напоїв спонукає до вибору. Фотки якісні і апетитні. Меню складається з двох частин: «Фірмові страви» і «Бар».

Декілька слів про зміст меню. Звичайно, все починається з розділу «Чебуреки» ‒ з м’ясом (я запитав: «А яке м’ясо?». На мене подивились, як на інопланетянина: «Свинина, що ж іще!?») – 12,20 грн.

Є чебуреки з м’ясом та твердим сиром, з твердим сиром, з м’ясом і грибами, з капустою і грибами, з грибами, з сиром домашнім та зеленню... І найдешевші: з яблуком та корицею – 10,26 грн. Аж 8 видів. Багатенько.

Далі в меню «салати» ‒ 7 пропозицій, від 4,51 до 16,06 грн., «закуски» ‒ 7 пропозицій від 3,55 до 15,85 грн. Тут нічого оригінального, але і нічого зайвого. Бо, наприклад, до салатів з ананасом та куркою чи ківі та оселедцем я б поставився з пересторогою: не думаю, що їх часто замовляють, а, отже, продукти можуть бути не свіжі. Але в «Чебуречній плюс» це, мабуть, врахували.

Перші страви – 4 пропозиції від 1,69 (?) до 9,94 грн. Все, що треба, є: і борщ, і бульйон. Доведеться пробувати. «Другі страви» ‒ 5 пропозицій від 16,9 грн. (стейк з курки гриль) до 30,50 грн. (стейк з сьомги гриль).

Гарнір – по-нашому, по-поліськи: лише картопля (хіба бувають інші гарніри?). Пюре – 7,77 грн., і картопля фрі – 8,94 грн.

Далі ‒ соуси, хліб, гарячі напої (кава «еспрессо» ‒ 8 грн.). Розділ «До кави та чаю» ‒ пончики трьох видів – від 4,83 до 5,11 грн., шоколад і т.д.

Пропозиція з бару – є все, що треба і що знадобиться: пиво пляшкове і розливне (від 8,00 до 14,00 грн. за 0,5 л), горілка (від 6,5 до 10,00 грн. за 50 мл), вермути, лікери, настоянки, коньяки, вина. Трохи екзотики – текіла, джин, віскі. Води, соки. Трохи снеків до пива, фрукти.



* * *

Робимо замовлення. Беремо бульйон за 1,69 грн. (цікаво, який він за такі грошища?), борщ, хінкалі, чебуреки з м’ясом, з капустою і грибами, з сиром домашнім та зеленню, картоплю фрі.

Поки готують, оглядаюсь і обходжу приміщення. Зайнято 2/3 столиків. Відвідувачі різні. Видно, що більшість приїхали сюди спеціально. Навіть є немолода романтична пара, яка щось святкує з шампанським.

Приміщення, барна стійка, рекламне табло над стійкою, ‒ все нове, сучасне. В куточку є вішак і полиця для головних уборів. Отак! А в деяких набагато претензійніших закладах про це не дбають.

Виходжу в туалет. Тут теж на рівні. Чисто... Зізнаюся, не так уявляв цей заклад.

Але все ж знайшов ляп: хлопці, які курили в спеціально відведеному приміщенні, відкрили двері і весь дим йшов у коридор. Хоча тут все ж винні більше курці, ніж заклад.

* * *

Вертаюсь за стіл – вже принесли перше і хінкалі.

Борщ зі шматками картоплі розміру шкільної крейди та кольору мантії французького абата видавав своє ерзац-походження. Знаєте, є такі «заправки для борщу», в магазинах продаються? От без них тут, по-моєму, не обійшлося...


А от бульйон за 1,69 грн. був в міру наваристий і до того ж не перенасичений спеціями. Такий колись подавали на сільських весіллях (до появи у магазинах курячих кубиків).

Офіціант Оксана, певно, зглянувшись над моєю скривленою мармизою, схиленою над борщем, запропонувала слойку з куркою. Взяли 3 штуки. От це дійсно виявився смаколик, який може компенсувати недоліки будь-якої юшки.

Хінкалі були на вигляд підозрілими. Або затовсте тісто, або защедро з фаршем (і те, й інше свідчить про дилетантство кухаря).

Підозри підтвердились: тіста було забагато. Щоб поласувати м’ясцем, треба ще постаратись до нього добратись. Одним словом, страва видавала українську душу її творця.

Та у народів Кавказу кулінарна логіка інша. Тісто має бути тонким, а фаршу достатньо. Адже у них, на відміну від нас, м’яса вдосталь, а борошно – дефіцит.

Порада господарям «Чебуречної»: замініть у меню хінкалі на вареники. Так буде краще і смачніше.

* * *

Принесли чебуреки: золотисті пиріжки у формі півмісяця (однозначно форма пов’язана з Магометом). Куштуємо, поки тепленькі.

Хоча чебуреки і треба їсти руками, беремо виделки і ножі. Акуратно розтинаємо висмажене тістове тільце, щоб сік вилився, але не весь. Смакуємо. Свинячий фарш свіжий, в міру солоний, спецій достатньо, цибулі теж. Тісто не пересмажене.

Куштуємо решту чебуреків. Чебурек з капустою та грибами ледь дожував, чесно. Солодке капустяне місиво, яке чомусь стало начинкою в смаженому тісті.

А от чебурек з домашнім сиром – цікаво, смачно. Сир не пересолений. Хороша альтернатива чебуреку з м’ясом.

Принесли картоплю фрі. До слова, замовляли ми її якось «на автоматі» (може, тому, що заклад нагадує фаст-фуд?)

Картопля фрі виявилася рідною сестрою шматків (брусків) картоплі з борщу. На смак нагадувала мої домашні вправляння в смаженні картоплі. Цей варіант я називаю «сироватенько».

* * *

На десерт вирішили поласувати пончиками та чаєм. Взяли 3 види пончиків і чорний чай.

Пончики з’явились підозріло швидко. Були ще теплі, але в наш час прогресу температура – не критерій. Куштуємо: так і є, несвіжі. Приготовані раніше, а для нас повторно підігріті.

«Спалило» недобросовісних кулінарів гливке тісто (про таке кажуть: «можна коників ліпити»), яке скоро холоне. Такі пончики готують тільки тещі колишніх дружин.

Але ми ситі, а ситі люди не правуються. Просимо рахунок:

борщ український – 8,20 грн.;
бульйон – 1,69 * 2 = 3,38 грн.;
картопля фрі – 8,94 грн.;
чебурек з м’ясом – 12,20 грн.;
чебурек з капустою і грибами – 11,04 грн.;
чебурек з сиром домашнім та зеленню – 10,97 грн.;
слойка з куркою – 3 * 6,73 = 20,19 грн.;
хліб – 6 * 0,30 = 1,80 грн.;
пончики з яблуком – 4,95 грн.;
пончики з маком – 4,83 грн.;
пончики зі згущеним молоком – 5,11 грн.;
чай – 12,00 * 3 = 36,00 грн.;
мед – 3,00 * 3 = 9,00 грн.;
цукерка – 3 * 1,00 = 3,00 грн.
ВСЬОГО: 139,61 ГРН.

До речі, мед і цукерки, включені нам у рахунок, ми не замовляли. Це подають як додаток, але це все ж таки не замовлена послуга. (Розраховано на неуважного клієнта.)

В цілому ціни доступні і відповідають якості. А от дизайн і сервіс перевищує рівень фастфуду. Тому, думаю, у закладу є два шляхи розвитку: 1) або затерти стіни, знизити рівень чистоти в санвузлі, набрати дівчат без досвіду роботи, або 2) підтягнути рівень кухні, викинути з меню деякі страви і тримати марку «+».

Петро ВЕРЗУН

Інформація від партнера рубрики*

Партнер рубрики «Смачного Луцька» - пиво «Верховина».
«Верховина» - пиво, що вариться за чеською технологією OSTERBRAU із джерельної води Карпатських гір, баварського солоду та справжнього жатецького хмелю.
«Верховину» виготовляють на пивоварні, заснованій у 1998 році в самому серці Карпатських гір - селищі Верховина Івано-Франківської області.
«Верховина» - живе, світле нефільтроване пиво з терміном придатності 5 діб. Масова частка сухих речовин у початковому суслі 12%, об’ємна частка спирту не менше 4,2 об.
Контактні телефони: 050 378 60 92, 096 184 44 88
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!