Залізничники винесли вирок луцькому ресторану «Світлофор»

Популярний за радянських часів ресторан «Світлофор», що на вулиці Стрілецькій, 47 у Луцьку, нині валиться через безгосподарність, світить побитими шибками вікон - немале приміщення простоює пусткою не день і не два: чому не світить «Світлофор»?

Як пише «Волинська газета», все дуже просто: львівські залізничники, як власники приміщення, «попросили» рестораторів із «Світлофора» через 7 тисяч гривень боргів.

У різні часи коло тої будівлі завше було людно: і за Польщі, і за радянських часів. Наприкінці 1920-х років тут звели продовгасту будівлю, котра слугувала приміщенням вокзалу. Як розповідають старожили, то був невеликий дерев’яний будиночок. Що цікаво: місто того часу ще не розрослося, тому діставалися до Луцька бричками, рідше – автомобілем.

У 30-ті роки тогочасна польська влада плекала певні плани щодо розширення залізничної вітки, але війна тому завадила.

У 50-ті вже за вказівкою радянського керівництва в обласному центрі Волині спорудили новий вокзал на місці товарної станції. Згаданий об’єкт і став основним, а в тому, що на нинішній вулиці Стрілецькій, 47, облаштували заклад харчування під промовистою назвою «Світлофор».

Правда, поряд із вивіскою та трьома «очима» символічного світлофора так і зосталися написи польською та німецькою мовами, котрі в перекладі означають «вокзал». І хоч у приміщенні чаркували та справляли бенкети не рік і не два, та корінні лучани продовжували називати заклад… старим вокзалом.

Ресторан в епоху побудови комунізму, соціалізму й світлого майбутнього мав непогану репутацію. Працювало три зали, один із яких чомусь називали «Олімпійський». Діяв заклад, хоч і не користувався шаленою популярністю, і в часи української незалежності. Звісно, типовий «совковий» ресторан не міг конкурувати із сучасними. Колись вишукані вітражі та викладена мозаїчною плиткою підлога стали… колишніми. Словом, якось непомітно ресторан припинив своє існування.

Біди в тому б не було, якби приміщення не стало занепадати. Невже представникам луцької та волинської влади абсолютно байдуже до того, що в місті, мало того – неподалік центру, – жах? Наче Шанхай якийсь: зовні все гарно, а зайдеш за ріг – отримуєш шок! Байдуже чи ні, а колишній «Світлофор»… запалюють аж у сусідній області. А тамтешнім владцям за Луцьк точно голова не болить. Бо хоча вокзал у 50-х перенесли на Привокзальну площу, та приміщення старого лишилося за залізничниками. А луцькі колії, як відомо, – компетенція державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця».

Аби зрозуміти, чому львівські залізничники так хвацько «господарюють» на теренах Луцька, «Волинська газета» спрямувала офіційний запит. Відповідь не забарилася.

Отож у листі, котрого підписав начальник Львівської залізниці Богдан Піх, зазначено: «Приміщення колишнього ресторану «Світлофор» по вул. Стрілецькій, 47 у Луцьку перебуває на балансі Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №3 Львівської залізниці (БУ–3). У 2005 році частина нежитлових приміщень зазначеної будівлі були передані в оренду ТзОВ «Світлофор» відповідно до укладеного договору. Мета оренди – розміщення ресторану. У зв’язку з невиконанням орендарем умов договору оренди, договір розірвано і приміщення повернуто балансоутримувачу БУ – 3. На даний час розглядається питання подальшого його використання».

Виїхало ТзОВ «Світлофор» із усім ресторанним начинням наприкінці 2010-го. Про це повідомила Тетяна Маслечко, начальник відділення Фонду державного майна України по Волинській області. Відповідний договір залізничники розірвали 1 листопада. Правда, борги товариства з обмеженою відповідальністю були не такими й великими – усього 7 тисяч гривень (тримісячна оренда).

Та не лише львів’яни причетні до цієї справи. Як виявилося, відокремлена дільниця управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №3, котра є балансоутримувачем колишнього ресторану, – рівненчани, які й підпорядковуються Львівській залізниці. Відтак хоч орендодавцем цього майна і виступає регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області, але дозвіл на такі дії мають дати… аж у Києві – у Міністерстві інфраструктури України. Отому й хата не метена, бо сім господинь.

Тож поки керівництво залізничників на всіх рівнях розглядає питання подальшого використання приміщення (котре є своєрідним символом Луцька залізничного) воно безупинно руйнується. Коли згадають про будівлю, котра «бачила» багато історичних подій, – невідомо.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!