Там, куди не можна жінкам. НОТАТКИ ОЧЕВИДЦЯ. ФОТО
Жінок у «пекло» не пускають.
Хіба що ти несеш у своєму кошику бутерброди і зумієш переконати, що лише у твоїх руках вони будуть смачними. Хіба що ти ‒ лікар з величезним хрестом на спині. І хіба що ти ‒ журналіст із посвідченням, яке ретельно перевірять, мало не вивчивши на пам'ять.
«Пускай! Журналіст! Я перевірив».
У «пекло» не пускають без касок. Нікого. «Що ж за революція така, в яку без каски не пускають?» ‒ обурюється хлопець. «Безпека ‒ перш за все», ‒ чує у відповідь.
«Все! Вдягла каску. Так добре?» ‒ «Добре. Не боїтеся?» ‒ «Ні.» ‒ Усміхається.
***
«Так, так. Я знаю, я усвідомлюю, що можу загинути. Я знаю. А ти знаєш, що тоді мене можуть вбити серед вулиці ні за що. Все буде добре. Я пізніше передзвоню», ‒ розмова по телефону.
«Боже, коли це все закінчиться, я своїми руками ремонтуватиму тебе», ‒ хлопець з «гарячими» очима дивиться на стадіон.
«Вони думають, ми підемо? Після того, як вони нашого чоловіка голим на морозі тримали, катували? Вони думають вони врятуються? Чи та вода, якою нас поливають, врятує їх? Ми ж ні на крок не відступаємо. Вони ллють, а ми й кроку назад не робимо. Ніщо не врятує ні їх, ні їхніх родин», ‒ до силовиків.
«Ай, які смачні бутерброди! Чуєте, хлопці, їмо бутерброди за американські гроші!! А чай який теплий! Солодкий! М-м-м..» ‒ дражняться з міліцією.
«Боюся? Думаю, в такій ситуації тільки нездорова людина може не боятися, тільки ідіоту тут буде не страшно», ‒ каже чоловік з-за першого кордону спалених автобусів.
***
Мені вперше «не йде» писати про це. Ні з якого боку. Починаю набирати слова, витираю, знову починаю і розумію, що після загибелі людей все, написане про тих, хто сьогодні стоїть там, ‒ замале, заплоске, зазвичайне.
Вони зосереджені, втомлені і галантні. Одну руку подають, допомагаючи злізти з барикади, в іншій тримають мандаринку.
Вони не хочуть відпускати так, як не хотіли впускати. Кажу, що заважаю. Вони кажуть, що надихаю.
Тепер у мене є відповідь кожному, хто казатиме, що я там непотрібна.
Оля Дацюк (ВолиньPost)
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Хіба що ти несеш у своєму кошику бутерброди і зумієш переконати, що лише у твоїх руках вони будуть смачними. Хіба що ти ‒ лікар з величезним хрестом на спині. І хіба що ти ‒ журналіст із посвідченням, яке ретельно перевірять, мало не вивчивши на пам'ять.
«Пускай! Журналіст! Я перевірив».
У «пекло» не пускають без касок. Нікого. «Що ж за революція така, в яку без каски не пускають?» ‒ обурюється хлопець. «Безпека ‒ перш за все», ‒ чує у відповідь.
«Все! Вдягла каску. Так добре?» ‒ «Добре. Не боїтеся?» ‒ «Ні.» ‒ Усміхається.
***
«Так, так. Я знаю, я усвідомлюю, що можу загинути. Я знаю. А ти знаєш, що тоді мене можуть вбити серед вулиці ні за що. Все буде добре. Я пізніше передзвоню», ‒ розмова по телефону.
«Боже, коли це все закінчиться, я своїми руками ремонтуватиму тебе», ‒ хлопець з «гарячими» очима дивиться на стадіон.
«Вони думають, ми підемо? Після того, як вони нашого чоловіка голим на морозі тримали, катували? Вони думають вони врятуються? Чи та вода, якою нас поливають, врятує їх? Ми ж ні на крок не відступаємо. Вони ллють, а ми й кроку назад не робимо. Ніщо не врятує ні їх, ні їхніх родин», ‒ до силовиків.
«Ай, які смачні бутерброди! Чуєте, хлопці, їмо бутерброди за американські гроші!! А чай який теплий! Солодкий! М-м-м..» ‒ дражняться з міліцією.
«Боюся? Думаю, в такій ситуації тільки нездорова людина може не боятися, тільки ідіоту тут буде не страшно», ‒ каже чоловік з-за першого кордону спалених автобусів.
***
Мені вперше «не йде» писати про це. Ні з якого боку. Починаю набирати слова, витираю, знову починаю і розумію, що після загибелі людей все, написане про тих, хто сьогодні стоїть там, ‒ замале, заплоске, зазвичайне.
Вони зосереджені, втомлені і галантні. Одну руку подають, допомагаючи злізти з барикади, в іншій тримають мандаринку.
Вони не хочуть відпускати так, як не хотіли впускати. Кажу, що заважаю. Вони кажуть, що надихаю.
Тепер у мене є відповідь кожному, хто казатиме, що я там непотрібна.
Оля Дацюк (ВолиньPost)
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 12
Останні новини
Кабмін вирішив збільшити кількість спецпризначенців, ‒ ЗМІ
27 січень, 2014, 17:30
Там, куди не можна жінкам. НОТАТКИ ОЧЕВИДЦЯ. ФОТО
27 січень, 2014, 17:29
Як силовики сплять штабелями в секретаріаті Кабміну. ВІДЕО
27 січень, 2014, 17:25
нiякi копитамипроголосованi "закони"-понятiя,
нiякi тiтушки-зеки,
вже не зупинять незворотнi процеси iнтеграцii Украiни до передових свiтових демократiй.
Зеки-злочинцi у владi не перестануть вбивати, бо вони такi по кровi,
АЛЕ ПРОЛИТА ПЕРША КРОВ СУЧАСНИХ УКРiНЦiВ ЛИШЕ ПРИСКОРИЛА РУХ УКРАiНИ ДО ДЕМОКРАТii.
Оля!!! Поважаю! Тепер ви СПРАВЖНІЙ ФОТОЖУРНАЛІСТ. Пройшли крізь пекло.