«Тебе розірвуть на шматки... Хто візьме ноги, а хто плечі і кістки…» – нардеп з Волині написав вірша
Під час народного віча у Луцьку в неділю, 26 січня народний депутат України від партії УДАР Юрій Савчук під час свого виступу прочитав вірша, якого написав сам.
«Я не можу стриматися і не прочитати вірша якого написав. Написав разом з вами. Якби не ви, не ваша мужність, не ваші душі, які тремтять, коли ти виходиш і звертаєшся до людей – цей вірш не був би написаний», сказав Савчук.
«Тебе розірвуть на шматки, на дрібні частки.
Хто візьме ноги, а хто плечі і кістки.
Гострим мечем тобі відіймуть руки,
такі гостині, працьовиті і міцні.
Тебе підіймуть головою вниз і гойдатимуть,
Бо їм потрібна синь твоїх очей.
Пісень про тебе більше не складатимуть,
немає толку й сенсу з тих пісень.
Розірвуть груди, серце кров'ю заливатиме,
потягнуть руки, бо ж воно таке палке.
Захочуть взяти та й за дорого продати,
Щоб було діткам на цукерки, та й таке».
Та так нелегко материнське серце вкрасти,
бо крадеш ти у себе й сам себе.
Бо серце матері з дітей її складається,
їй Богом даних, і вона їх береже.
Вона їх береже душею і піснями,
гірським повітрям, синню рік й морів.
Традиціями, що йдуть до нас віками,
клинком козацьким, що з роками поміцнів.
Це неможливо, ми не можем дати цьому статись.
Ця втрата всіх нам в яму зажене.
Впаде і постаріє наша мати
і нас не зрозуміє перш за все.
Брати та сестри, треба разом встати,
Бо в кожного у нас вогонь в грудях палкий.
Так не дамо вбивати неньку супостату,
Хто не боїться, той завжди живий».
Почувши прочитаного вірша, юрба стала скандувати "Мо-ло-дець!", "Мо-ло-дець!"
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
«Я не можу стриматися і не прочитати вірша якого написав. Написав разом з вами. Якби не ви, не ваша мужність, не ваші душі, які тремтять, коли ти виходиш і звертаєшся до людей – цей вірш не був би написаний», сказав Савчук.
«Тебе розірвуть на шматки, на дрібні частки.
Хто візьме ноги, а хто плечі і кістки.
Гострим мечем тобі відіймуть руки,
такі гостині, працьовиті і міцні.
Тебе підіймуть головою вниз і гойдатимуть,
Бо їм потрібна синь твоїх очей.
Пісень про тебе більше не складатимуть,
немає толку й сенсу з тих пісень.
Розірвуть груди, серце кров'ю заливатиме,
потягнуть руки, бо ж воно таке палке.
Захочуть взяти та й за дорого продати,
Щоб було діткам на цукерки, та й таке».
Та так нелегко материнське серце вкрасти,
бо крадеш ти у себе й сам себе.
Бо серце матері з дітей її складається,
їй Богом даних, і вона їх береже.
Вона їх береже душею і піснями,
гірським повітрям, синню рік й морів.
Традиціями, що йдуть до нас віками,
клинком козацьким, що з роками поміцнів.
Це неможливо, ми не можем дати цьому статись.
Ця втрата всіх нам в яму зажене.
Впаде і постаріє наша мати
і нас не зрозуміє перш за все.
Брати та сестри, треба разом встати,
Бо в кожного у нас вогонь в грудях палкий.
Так не дамо вбивати неньку супостату,
Хто не боїться, той завжди живий».
Почувши прочитаного вірша, юрба стала скандувати "Мо-ло-дець!", "Мо-ло-дець!"
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 10
Останні новини
«Тебе розірвуть на шматки... Хто візьме ноги, а хто плечі і кістки…» – нардеп з Волині написав вірша
26 січень, 2014, 20:00
Євромайдан погрожує Януковичу
26 січень, 2014, 18:27
Людина втрачає свою герметичність,
Людина думки випускає назовні
І потім не може зібрати назад.
У дірку від кулі о пізній годині
Миттєво влітають питання дотичні,
І мізки одразу ваганнями повні,
І блима в очах нездоровий азарт.
Крізь отвір у лобі азарт і вагання
У світ визирають і мружаться хижо,
І тихо собі викидають на пальцях,
Кому у прем’єри, кому – до труни.
І ніби людина стоїть на Майдані,
І ніби Майдану за звичкою лиже,
Та в черепі вже діловито кубляться
Нові перспективи й нові таргани.
І череп людини заледве не тріска,
І совість витьохкує пісню обсценну,
І губи у битві вагань та азарту
Обрати «своїх» не приховують спроб.
Та все, що в людини творилося в мізках,
І з чим та людина полізла на сцену,
І що та людина хотіла сказати –
Відомо лиш кулі, що влучила в лоб.
ПРИЙШОВ СЮДИ І СТАР І МЛАД
ТОМУ ЩО ТУТ КУЄТЬСЯ ДОЛЯ
І Я ПО ПРАВДІ ЦЬОМУ РАД
ПРО ЦЕ КОЛИСЬ БАТЬКИ КАЗАЛИ
СИДІЛИ В ТЮРМАХ ЧЕРЕЗ РАЗ
В СВІЙ ЧАС МИ ТАКОЖ НЕ МОВЧАЛИ
ДІЙШЛО ЦЕ ЕХО І ДО ВАС
ДОВКОЛА ВСІ З КОЛІН ПОВСТАЛИ
КОЛИ НАРОД ЦЕЙ ОБІКРАЛИ
І МАЛО ЩО НЕ ЗГВАЛТУВАЛА
БРЕХЛИВА ВЛАДА ЛЮДИ НАС
І ХОЧ ЗА ВІКНАМИ ЗИМА
ЛИШЕ БАЙДУЖІХ ТУТ НЕМА
ПОВСТАЛА МАТІНКА З КОЛІН
ІНИЗЬКИЙ ВАМ ЗА ЦЕ УКЛІН
І НЕ ЗЛАМАЄ НАС НЕДУГА
СТОЯТИ БУДЕМ ДО КІНЦЯ
ТРИМАЙТЕСЬ БРАТТЯ ДРУГ ЗА ДРУГА
ДО ПЕРЕМОЖНОГО ВІНЦЯ
ПРІЙШОВ ЦЕЙ ДОВГОЖДАННИЙ ЧАС
ЦЯ БАНДА НЕ ЗЛАМАЄ НАС
ПОВСТАЛА МАТІНКА З КОЛІН
І НИЗЬКИЙ ВАМ ЗА ЦЕ УКЛІН
БОГУ ПОМОЛЮСЯ
ДОСІТЬ ДРУЗІВ Є ДОВКОЛА
НІЦ Я НЕ БОЮСЯ
ХАЙ БОЇТЬСЯ ТОЙ ЩО РОБИТЬ
КЕПСЬКІ СВОЇ СПРАВИ
ЇМ НЕ ХВАТИТЬ НА ВСІХ НАС
БЕРКУТА ОТАРИ
І МАШИН ЩО ПО ДОРОГАХ
ВСІХ НЕ РОЗЛАМАЮТЬ
ТА Й ПО ТЮРМАХ УСІХ НАС
ТЕЖ НЕ ПОСАДЖАЮТЬ
НАШУ СИЛУ НАШУ ВОЛЮ
НІЧИМ НЕ ЗЛАМАЮТЬ
НА ЛЮДСЬКЕ ЖИТТЯ СВЯТЕ
КУЛЬ У НИХ НЕ ХВАТИТЬ
ХТО НА НЬОГО ПОСЯГНЕ
ГІРКО ТОЙ ЗАПЛАТИТЬ