Як хлопець з Волині врятував Євромайдан

Дзвонар Михайлівського собору, 24-річний волинянин Іван Сидор, б’ючи у дзвони, сповіщав про другу атаку беркутівців на табір протестувальників.

Іван Сидор нині навчається в Богословській академії у Києві, – пише «Волинь-нова».

«Прокинувся о першій годині ночі, бо раз за разом дзвонив мобільний. Телефонували переважно жінки (мій номер є на сайті монастиря) і крізь сльози просили повідомити, що на Майдан напав «Беркут». За годину отримав близько 70 дзвінків і повідомлень із України, Америки, Португалії, Італії, Швейцарії та Польщі. Вирішив не стояти осторонь. Узяв благословення в намісника монастиря єпископа Агапіта і піднявся на дзвіницю», – згадує молодий чоловік ті події.

Хлопцеві допомагав товариш по кімнаті в гуртожитку Андрій, а згодом прийшли інші семінаристи. Церковні дзвони звучали до п’ятої ранку.

«Важко довше, ніж 10-15 хвилин, бити кулаками по дерев’яних клавішах. А тут – три години безперервно. Біль відчувався і через рукавиці. Було дивно дзвонити вночі, як зазвичай робимо тільки на Великдень», – розповідає Іван.

Хлопець зізнається, що не знав, яким звучанням сповіщати про небезпеку. Адже востаннє тривожний сигнал набату лунав у соборі ще в 1240 році, коли під Києвом стояла татаро–монгольська орда. Тому все робили, як перед звичайною службою, але більше били у великі дзвони – їх далі чути.

Іван Сидор каже: у той момент не думав про те, що комусь допомагає. Тим паче, не сподівався на таку бурхливу реакцію людей. Адже й досі отримує дзвінки й листи подяки від незнайомців. Приємних звісток навіть більше, ніж було прохань ударити на сполох тієї ночі.

Молодого чоловіка тепер називають героєм Євромайдану, але він на це лише скромно усміхається.

«Не вважаю себе таким. Учинив так, як і належало. Не можна стояти осторонь, коли йдеться про безпеку тисяч людей. А героєм радше є український народ і наші монастирські браття. Адже коли 1 грудня студенти втікали з Майдану, церква відчинила їм двері. Зараз наші монахи щодня на службі читають молитви за Україну. Звичайно, ми не втручаємося в політику, але й не стоїмо осторонь, коли б’ють людей», – каже він.

Разом із друзями Іван регулярно приходить на головну площу країни.

«Відчуваю єдність, яка панує на Майдані. Побачив там багато дружніх і ввічливих людей. Хочеться, щоб таке тепле ставлення один до одного збереглося і після Євромайдану», – ділиться враженнями.

Хлопець усе життя мріяв стати священиком. Із трьох років Іван прислуговував у Свято–Троїцькому соборі в Одесі, де батько Андрій Сидор – нині декан Горохівського благочиння – отримав парафію після закінчення Одеської духовної семінарії.

«Завжди був при церкві. Коли настав час вибирати професію, навіть не сумнівався, що присвячу себе служінню Богу. Хоча деякі шкільні друзі іноді казали: за тебе тато вирішив. Було трохи образливо, бо мав щире бажання. І ніколи не шкодував про обраний шлях», – пояснює хлопець.

Минулої неділі Іван пережив важливу подію – висвячення в диякони, яке провів Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у столичному Володимирському соборі.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!