Казкотерапія. Смачного Луцька!

Усі знають банальну, але до болю справедливу фразу: в наш прагматичний (чит. цинічний) час люди перестають вірити в диво. Молоді батьки інколи зізнаються, що навіть казки дітям не розповідають...

Чого гріха таїти - ми й самі забули свої дитячі казки. Провів таке собі мікросоцдослідження: серед моїх колег ніхто не міг сказати, з якої країни Андерсен!

А може це відплата за прогрес?

Та все ж у житті мусить бути місце казці. Як захист, як віддушина від буденності.

Я щиро переконаний, що від того, чи достатню кількість казковості ми отримали в дитинстві, залежить все наше подальше доросле життя, характер, етика і естетика, життєві принципи і переконання.

Останнім часом у сфері розваг і громадського харчування звернули увагу і на таку категорію клієнтів як діти. Чи, якщо казати, знову ж таки цинічно, справжніми клієнтами в цьому випадку є батьки.

В Луцьку відкриваються дитячі куточки в кафе і піцеріях, дитяче меню - далеко не рідкість. З’являються і суто дитячі кафе.

* * *

Перед одним із найказковіших свят – Днем Святого Миколая вирішив завітати до кафе «Буратіно», що на вулиці Винниченка, 4. Цей заклад вибрав тому, що, по-перше, «бренд» «Буратіно», відомий багатьом ще з радянського часу, а, по-друге, «Буратіно» близьке до недільних маршрутів моєї сім’ї.



Для такої відповідальної місії як підготовка відгуку про дитяче кафе, я уклав угоду з чотирьохрічною донькою. Вона мені детально розкаже всі свої враження, а я чотири рази буду гратись в хованки, подивлюсь з нею «Пітера Пена», куплю «грушечний» сік і буду клеїти наклейки «Принцеси». Така-от вигідна пропозиція. Взяли собою й маму - аби їй одній не було сумно.

Кафе розміщене в приміщенні торгового центру і працює з 10:00 до 20:00 год. Пройти треба через скляні двері, вздовж ряду магазинів. В кутку - ще одні скляні двері, тепер вже у кафе.



Серйозний плюс: перед входом столик, на ньому - меню. Дуже зручно – відразу можна прицінитись і прийняти рішення: йти чи ні.



А от двері в кафе можна було б дещо віддекорувати під назву і призначення.

Заходимо.

Середнього розміру зал, поділений на основні зони, до 20 столиків, диванчики вздовж стіни і біля столиків посередині.



Ліворуч - дитяча ігрова зона. Тут - ігрова приставка Xbox 360, іграшки, книжкова шафка.



Вибираємо столик. До нас відразу підійшов офіціант Саша, запропонував забрати одяг. Ми відмовились - відніс одяг і речі сам, благо - шафа тут же, у залі.

В шафі - лише дорослі вішаки. Цілком доречними тут були б і дитячі. Або й кардинальніше зробити: поділити шафу на два відділи: для дорослих і для дітей.

А мої красуні тим часом знайомились з меню.

- Тат, а чого офіціант не в казковому костюмі? Він, що не Буратіно?
- Ні, доцю. Це кафе називається «Буратіно», а офіціант тут працює.
- А…

Меню, як нам сказали, свіженьке, нове. Є салати – 7 пропозицій, від 30 до 54 грн, основні страви – 6 пропозицій від 19 до 65 грн, сендвічі – 3 пропозиції від 18 до 24 грн, супи – 5 пропозицій, паста – 4 пропозиції від 27 до 38 грн, гарніри – 6 пропозицій від 15 до 22 грн, десерти – 15 позицій від 2 до 28 грн, кава – від 10 до 18 грн, чай (400 мл) – 14 грн, фреш – 19 грн, коктейлі – від 15 до 29 грн, молочні коктейлі – 15-19 грн, газовані води, пиво (?) – від 12 до 22 грн.



Кухня – європейська з італійським відтінком. Меню з якісними фотокартками. Очікував побачити у меню бодай якусь згадку про героїв казки Толстого, що дала назву закладові. Чи як варіант - щось із "Пінокіо" ітілійця Карло Коллоді (до італійських страв це було б цікаво). Не побачив: жодного згадування, жодних асоціацій. Меню не стало елементом загальної концепції.

Ще більше здивувався, коли побачив суші-меню. Що ж це за суші-пошесть у Луцьку?!

У "Буратіно" є навіть дитячі роли: мамі-рол (шпарагівка, солодкий перець, філадельфія) – 65 грн, шоколадний рол з бананом (шоколадний млинець, філадельфія) – 35 грн, шоколадний рол з персиком (шоколадний млинець, сир) – 32 грн, шоколадний рол з ананасом (шоколадний млинець, сир) – 32 грн. Хай діти звикають до життя в космополітичних мегаполісах.

- А можна я піду погратися?
- Іди.

У кафе бігали діти в шкарпетках. Хоча за межами ігрової зони підлога - холодна плитка. Ми з дружиною здивовано перезирнулися і, звичайно, не стали знімати чобітки доні.

Робимо замовлення: чай – 14 грн, овочі-гриль – 21 грн, овочі гриль та моцарелла – 30 грн, панна котта – 16 грн, желе - 10 грн, цитрусове м’ясо – 63 грн, грильоване філе курки – 22,80 грн. Усього без знижок – 176,80 грн.

Нам чемно повідомили, що за 10-15 хв все буде готове.

Меблі, посуд, прибори - в стилі IKEA. Тут це виправдано. На стінах - плазмові телевізори. Транслюють «Машу і ведмедя» («Ура!» - радіє доця), грає приємна різдвяна музика.



В глибині зали - маленька сцена, годинник з ляльками. Гарно, цікаво. Але не вистачає продовження цієї казки-театру. Якось необжито. Може, стіни розмалювати якось більше по-дитячому?..

Доця покликала на допомогу. Треба було дістати іграшковий посуд. Далі вона гралася з посудом й іграшковою плиткою. (Вдома така ж вже стоїть 1,5 року без уваги).

Дружина поцікавилась, чи можемо ми пити сік, який принесли з собою. Офіціант Саша: "Взагалі-то правилами заборонено, але давайте я просто не зверну на це уваги".

Молодець!

(Ми наперед домовились, що якщо не дозволять, підемо в інший заклад: ще не готові годувати і поїти дитину в закладах громадського харчування, тому сік і печиво беремо з собою. Кафе для моєї дочки – це місце соціалізації, а не харчування).

Гру перервали, пішли мити руки по черзі. З чистими руками повсідались за стіл, питаю:

- Як вам в туалеті?
- Чисто, але умивальник розміщений зависоко - дитині незручно.



А я і не подумав би! От, татусь…

Поки ми з дружиною уминали замовлені овочі гриль та м’ясо, доця допила чай і захотіла подивитися книжки на полицях.

Виявилося - тут лише кілька російськомовних збірок казок. Ех, як добре, що зараз - не час мого дитинства з його дефіцитом книг для дітей. Вирішив: наступного разу подарую "Буратіно" чогось цікавішого й україномовного.



Принесли десерти. Панна котта – смачне, свіженьке. Дружина навіть дозволила одну ложечку доці. (Позитивна оцінка: «Їсти можна»).



Желе я взяв через ностальгію: це все, що я пам’ятаю від колишнього «Буратіно». Гарне, тільки посуд в дитинстві був зручніший…



Тут моя дитина з благальним поглядом подивилась на мене і на цукерницю, де був цукор-рафінад.



- Ну бери, один!
- Два!
- Один!!!

Ми попросили розрахунок. Приємно було дізнатися, що тут приймають Q-карту. Заплатили не 176,80 грн, а 159,12 грн.

(Користуюсь картками: це економить гроші на чайові).

До речі, рекомендую: завжди, якщо сервіс виправданий, залишати чайові. Це – вдячність, і гарантія кращого, дружнього ставлення наступного разу.

Підсумовуємо:

Розташування – в центрі, зручно.
Дизайн – потребує доопрацювання.
Меню – потрібно більш зорієнтувати на дитячу аудиторію і доопрацювати в казковому стилі.
Ігрова зона – непогано, але потрібно систематично докупляти ігри, книжки.
Обслуговування – привітне, професійне.
Туалет – не пристосований для дітей.

Виходячи, проходимо повз велику вбрану ялинку.

- Тату, купи додому таку.

- Ні, вона ж велика для квартири.

- А тоді прийдемо сюди подивитись на ялинку і погратись. Добр(л)е?

P.S. А ввечері замість «Пітера Пена» ми дивились «Буратіно» - доця закомандувала :)

Смачного Луцька!

Петро ВЕРЗУН
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!