«Коли сумно, діти обіймають форму тата»: дружина безвісти зниклого військового з Волині Віктора Карповича

37-річний військовослужбовець Віктор Карпович із села Олика Луцького району зник безвісти 31 грудня 2022 року у місті Бахмут Донецької області.

Про це Суспільному розповіла дружина бійця Юлія Карпович. З її слів, волинянин пішов воювати у 2015 році, коли розпочалася АТО. Служив водієм в 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді.

"Позивний в нього був "Антена", бо він дуже високий. Служив рік і два місяці, потім демобілізувався. А коли почалось повномасштабне вторгнення, його по повістці призвали. Він пішов 25 лютого о 9 годині ранку", — розповідає Юлія Карпович.

За словами волинянки, її чоловік-військовослужбовець спершу три місяці служив на білоруському кордоні, потім — на Миколаївщині. Каже: після відпустки у листопаді 2022 року відправився на Херсонщину, де був до 19 грудня. Далі поїхав на доукомплектацію в Донецьку область. Востаннє дружина розмовляла з чоловіком Віктором 29 грудня 2022 року.

"Це був четвер, 11 година. Казав, що поїхали на Бахмут. Потім 2 дні не виходив на зв'язок. Я стала дзвонити до хлопців і повідомили, що він зник безвісти. Є відеодокази, що їх троє в полоні, — каже жінка. — Ми йдемо "зниклі безвісти", але нам не змінюють на "полон", бо немає підтвердження від Червоного Хреста".

Захищає Україну з перших днів повномасштабного вторгнення у складі 14-ї окремої механізованої бригади й 59-річний батько бійця Василь Карпович.

"60 років йому буде 7 січня 2025 року. Але він хоче лишитися, до кінця, він не хоче йти додому, бо йому важко. Він згадує, що сина нема", — каже мама зниклого безвісти військового Валентина Карпович.

Сестра бійця Ірина Карпович пригадує: проводжала брата, як він йшов служити: "По дорозі він каже, щоб дивитись за моїми дітьми, за дружиною, за мамою, за татом. Мама постійно плаче, дружині з дітьми теж важко, а мені це дає сили шукати брата. Я знаю, що мій брат живий. Ми його дуже сильно любимо, чекаємо вдома".

Дружина бійця Юлія Карпович розповідає: для родини кожен обмін з одного боку — це розчарування, а з другого — це радість за інших рідних, що хлопці повертають додому. З її слів, донька та син не втрачають надії й хочуть, щоб їхній тато — військовий швидше повернувся додому.

"Коли сумно, діти обіймають форму тата. Китель з речами мого чоловіка переслали його побратими, як він пропав. Дуже важко, діти взагалі не люблять про це говорити", — додає дружина безвісти зниклого військового.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!