«В мене просто відсутній страх»: як 23-річний головний сержант з Волині веде у бій побратимів на Курщині

Впевнені, що більшість наших читачів бачили відео з Курщини, які з неймовірною швидкістю розлітались в соцмережах і телеграм-каналах.

Коли ми дізналися, що групу бійців на одному з записів очолює захисник з позивним "Волинь", то вирішили з ним познайомитися та поспілкуватись.

Адже за кожною успішною операцією наших воїнів – конкретні імена, а в цьому випадку – ще й наш земляк. 

Виявилося, що це Олег Собуцький. Родом він з села Коршів Боратинської громади. Чоловіку лише 23 роки, але сьогодні він вже головний сержант десантно-штурмового батальйону 82 окремої десандно-штурмової Буковинської бригади.

Воїн розповів журналістам ВолиньPost про свій бойовий шлях, мотивацію та роботу на Курщині. 

"Пропонували іти в тил, але я обрав бойовий шлях": про початок військової кар’єри

Військовий шлях нашого співрозмовника розпочався у 2021 році, коли його призвали на строкову службу в армію. Ще у військкоматі, пригадує Олег, він впевнено сказав: хоче служити у десантно-штурмових військах. І бажання хлопця збулося, його направили до Чернівецького батальйону 80-ї ОМБр, який на той час був одним із кращих в складі Збройних Сил України.

Олег розповідає, що бійці батальйону тоді саме повернулися з зони ООС, тож активно ділилися своїм бойовим досвідом. Для молодого солдата це була можливість перейняти знання та вміння від більш досвідчених побратимів. Упродовж строкової служби Олег невпинно працював над собою: щодня удосконалював військові навички, підтримував фізичну форму, навчався володіти різними видами зброї. 


Взимку 2022 року хлопець вже мав демобілізуватися, але його плани змінила повномасштабна війна. Він твердо вирішив залишитися в армії та підписав контракт. 

"Загалом було 60 строковиків, але вибрали лише чотирьох, які проявили себе найкраще. Нам дозволили підписати контракт і почати службу з батальйоном", – згадує Олег. – Пропонували іти в тил, але я обрав бойовий шлях і отримав посаду старшини. У мене в підпорядкуванні було 155 осіб, яких я мав одягнути, озброїти та підготувати до виконання бойових завдань”.

Далі було навчання в Німеччині, після якого підрозділ направили на Запорізький напрямок. Там захисники несли службу протягом року. Коли головний сержант роти отримав поранення, Олега призначили на його місце, а згодом – і на посаду головного сержанта батальйону. Згодом підрозділ передислокували на Харківський напрямок. 

"Ми рвемо всі кайдани на нашому шляху": про мотивацію

Олег каже, що для нього десантно-штурмові завжди були зразком найпотужнішого роду військ. Він вважає, що десантники здатні виконувати найскладніші завдання. Саме вони йдуть туди, де інші підрозділи не можуть пройти, та роблять те, з чим інші не можуть впоратися. 

"Ми рвемо всі кайдани, які стоять на нашому шляху, – підкреслює військовий. – Я стараюсь в підрозділі збирати гідних людей, які розуміють, чому вони прийшли на військову службу. Не важливо, чи це контрактник, чи мобілізований. Важливо, щоб вони бачили ціль, а я міг на них покластися. Мій принцип: поставлена задача командування має бути виконана. "В мене відсутній страх", – я чув це від багатьох і відчуваю це сам. Я реально не боюсь йти на будь-яке завдання. Будучи на такій посаді, я можу і не йти, але йду свідомо разом з підлеглими, щоб вони бачили приклад".

Олег вважає, що головним елементом будь-якого підрозділу є дисципліна, і саме на ній головний сержант будує свою роботу. Перевагу в навчанні надає молодим хлопцям, адже вони швидше засвоюють інформацію та нові навички. Але дозвіл стати штурмовиком від командира отримують далеко не всі. Каже, відбирає тих, хто має істинне бажання та сили виконувати такі завдання. 

"Одного разу я пішов на штурм з новачками, а противник думав, що це працює досвідчена "спецура": про роботу на Курщині

Коли батальйон Олега отримав завдання на Курщині, для нього це стало шансом продемонструвати всю міць помсти й розплати. Пригадує, як в очах побратимів загорівся вогонь, коли вони зрозуміли, що мають нагоду показати ворогу, на що здатні. 

"Сьогодні ворог там зазнає суттєвих втрат у вигляді особового складу, бойової техніки та здачі в полон. Одного разу я пішов на штурм з новачками, нашим молодим поповненням, а противник думав, що це працює досвідчена "спецура", оскільки ми діяли дуже чітко, злагоджено і швидко. Того дня взяли багато полонених",  – розповідає військовий.

Пригадує, як під час одного з завдань на Курщині його група зробила засідку, знищила ворожий БТР і захопила ще один. "Тепер він працюватиме на нашу користь", – із неприхованим задоволенням каже Олег, додаючи, що завжди бере особисту участь в операціях і має бажання захопити ще більше трофейної техніки ворога.

"Неважливо, яка дорога, куди їхати... всіх повинні повернути з поля бою.": про службу на посаді головного сержанта

Як головний сержант батальйону Олег несе велику відповідальність за всю командирську ланку сержантів, на ньому тримається злагоджена робота всього підрозділу. 

"Я постійно кажу, що кожен командир-підлеглий має вміти приймати рішення. Не чекати, що я все скажу. Він повинен знати, як керувати людьми безпосередньо без мого втручання: як розставити особовий склад, як правильно діяти, коли є контакт з ворогом. На це я звертаю особливу увагу", – каже боєць.

Про свого командира батальйону він відгукується з великою повагою, зазначаючи, що це – людина слова. "В нього все побудовано на знищенні ворога. Це така людина, що навіть під час сну буде зриватися, щоб "насипати" агресорам", – описує Олег свого керівника.

Особливу увагу головний сержант приділяє евакуації поранених та загиблих. Він бере на себе відповідальність і робить усе можливе, щоб нікого не залишити на полі бою. 

"Бувають такі моменти й гарячі точки, що не можна заїхати – це дорога в одну сторону. Але мушу сідати сам та керувати цим процесом. З Луцька хлопці підігнали мені багі, то я на ньому дуже багато виїздів зробив, вивіз чимало 300-их та 200-их. Неважливо, яка дорога, куди їхати... всіх повинні повернути з поля бою. Краще – живими, звичайно. Людське життя повинно бути на першому місці" – наголошує Олег.

Завершуючи свою розповідь, він підсумовує: "Як я казав, кажу і буду казати – Ніхто крім нас цього не зробить".

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!