На Волині попрощалися з Героєм Ігорем Тарасюком
У Колодяжненській громаді на Волині краяни провели в останню путь полеглого військовослужбовця Ігоря Тарасюка.
Про це у фейсбуці повідомила Колодяжненська сільрада.
Цими літніми днями ще одна гірка звістка прийшла у громаду: боронячи Україну від російських загарбників, 14 червня 2024 року, у Покровському районі на Донеччині загинув старший стрілець-оператор механізованого відділення, молодший сержант Ігор Миколайович Тарасюк 1966 р.н.
Ігор був авторитетною людиною: його знали та поважали. Свої принциповість, доброчесність та наполегливість Ігор Тарасюк спрямував у правильне русло: був обраний депутатом Колодяжненської сільської ради, аби відстоювати інтереси своєї громади. Завжди відзначався патріотизмом, що, зрештою, стало вирішальним: пішов захищати Україну з початку повномасштабного російського вторгнення.
Його рішення було обдуманим і твердим. Він повертався на фронт після поранень і продовжував оберігати свій дім, Батькіщину від жорстокого і підступного російського ворога.
Ігор Тарасюк народився і проживав у Любитові. Створив сім’ю, разом з дружиною народили і виховали доньку і сина. Господарював на землі, займався бджільництвом, підприємницькою діяльністю. Та й загалом важко назвати щось, чого він не вмів робити, адже мав направду золоті руки.
Окрім того, був творчою людиною: писав пісні, любив співати та грати на гітарі. Боляче, що війна забирає таких людей: чесних, справедливих, талановитих і багатогранних. Нещадний ворог обірвав життя захисника при виконанні бойового завдання і травми виявилися несумісні з життям. Тож тепер ім’я Ігоря Тарасюка навіки вписане в історію України та її боротьби за незалежність, адже він віддав найдорожче…
Сьогодні, 18 червня 2024 року, громада зустріла траурний кортеж, сформувавши живий коридор шани і встеляючи останній земний шлях воїна живими квітами. Попрощатися з Ігорем прийшло багато людей – рідні, друзі, односельчани, представники місцевої влади, духовенства, військові. Щирі співчуття рідним і близьким висловив сільський голова Віталій Кашик:
«Ми всі чекали нашого хорошого колегу з війни і тяжко нині усвідомити цю страшну реальність: його більше немає з нами, він приєднався до Небесного легіону Героїв, але назавжди лишиться у наших серцях. Тож найперше, звертаюся до дружини, дітей, усіх рідних: тримайтеся. Низько схиляю голову перед вами у скорботі за Ігорем і глибокій шані. Вічна і світла пам'ять. Слава Україні!»
Отці Православної церкви України відспівали воїна у Свято-Покровській церкві. Варто згадати, що сам Ігор був серед ініціаторів зведення храму ПЦУ у Любитові, активістом релігійної громади, співав у церковному хорі.
Поховали Ігоря Тарасюка на місцевому кладовищі з усіма військовими та релігійними почестями.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Про це у фейсбуці повідомила Колодяжненська сільрада.
Цими літніми днями ще одна гірка звістка прийшла у громаду: боронячи Україну від російських загарбників, 14 червня 2024 року, у Покровському районі на Донеччині загинув старший стрілець-оператор механізованого відділення, молодший сержант Ігор Миколайович Тарасюк 1966 р.н.
Ігор був авторитетною людиною: його знали та поважали. Свої принциповість, доброчесність та наполегливість Ігор Тарасюк спрямував у правильне русло: був обраний депутатом Колодяжненської сільської ради, аби відстоювати інтереси своєї громади. Завжди відзначався патріотизмом, що, зрештою, стало вирішальним: пішов захищати Україну з початку повномасштабного російського вторгнення.
Його рішення було обдуманим і твердим. Він повертався на фронт після поранень і продовжував оберігати свій дім, Батькіщину від жорстокого і підступного російського ворога.
Ігор Тарасюк народився і проживав у Любитові. Створив сім’ю, разом з дружиною народили і виховали доньку і сина. Господарював на землі, займався бджільництвом, підприємницькою діяльністю. Та й загалом важко назвати щось, чого він не вмів робити, адже мав направду золоті руки.
Окрім того, був творчою людиною: писав пісні, любив співати та грати на гітарі. Боляче, що війна забирає таких людей: чесних, справедливих, талановитих і багатогранних. Нещадний ворог обірвав життя захисника при виконанні бойового завдання і травми виявилися несумісні з життям. Тож тепер ім’я Ігоря Тарасюка навіки вписане в історію України та її боротьби за незалежність, адже він віддав найдорожче…
Сьогодні, 18 червня 2024 року, громада зустріла траурний кортеж, сформувавши живий коридор шани і встеляючи останній земний шлях воїна живими квітами. Попрощатися з Ігорем прийшло багато людей – рідні, друзі, односельчани, представники місцевої влади, духовенства, військові. Щирі співчуття рідним і близьким висловив сільський голова Віталій Кашик:
«Ми всі чекали нашого хорошого колегу з війни і тяжко нині усвідомити цю страшну реальність: його більше немає з нами, він приєднався до Небесного легіону Героїв, але назавжди лишиться у наших серцях. Тож найперше, звертаюся до дружини, дітей, усіх рідних: тримайтеся. Низько схиляю голову перед вами у скорботі за Ігорем і глибокій шані. Вічна і світла пам'ять. Слава Україні!»
Отці Православної церкви України відспівали воїна у Свято-Покровській церкві. Варто згадати, що сам Ігор був серед ініціаторів зведення храму ПЦУ у Любитові, активістом релігійної громади, співав у церковному хорі.
Поховали Ігоря Тарасюка на місцевому кладовищі з усіма військовими та релігійними почестями.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 0
Останні новини
На Волині попрощалися з Героєм Ігорем Тарасюком
18 червень, 17:25
На Волині попрощалися з 25-річним Героєм Владиславом Саковським
18 червень, 16:57