Батько чотирьох дітей із Луцька служить у війську в медичній роті та рятує життя побратимів

Батько чотирьох дітей, волинянин Ярослав Рудик із початком повномасштабного вторгнення чоловік пішов захищати Україну. Чоловік є командиром медичної роти 100-ї окремої механізованої бригади.

Як розповів Суспільному військовий медик, його сім'я знала про рішення стати до лав ЗСУ. Коли приймав це рішення, сказав захисник, то ні разу не вагався.

"100 бригада ТРО, це був 53-й батальйон, я там відповідав по навчанні з тактичної медицини, Богдан. Старший син ще раніше пройшов ці всі курси такмеду і ми в нього черпали спочатку знання. Вчасні знання і навченість солдатів зіграла добру роль, це коли ми були в околицях Бахмута 101 день", — каже чоловік.

Аби разом провести час, родина Рудиків зібралася в історичній частині Луцька. Зараз такі моменти надто цінні, говорить Ярослав.

"Ми тут для того, щоб набутися разом, щоб яскраві спомини лишилися, чим більше споминів, тим сповільнюється наше життя. І я не пригадую, щоб ми якісь вихідні були вдома, навіть, коли діти хворіють ми все одно стараємося кудись їхати. Ми не знаємо, які вільні хвилини проводити без родини", — каже військовослужбовець.

У Ярослава та Юлії двоє синів і дві доньки. Ще до великої війни, сказав голова сім'ї, разом проводили увесь вільний час, багато подорожували. В цьому, додав Ярослав Рудик, і сенс сім’ї.

"День Батька, можеш щось татусеві сказати? — Я точно можу сказати, що я і надалі хочу передавати ту філософію життя, яку дав мені тато. — Люблю тебе Русюха, скучаємо", — говорять Рудики по відеозв'язку.

Ярослав Рудик розповів: найменший син Остап завершив восьмий клас, найменша донька Мар'яна цьогоріч — випускниця, Роксолана навчається в Католицькому університеті, а Остап закінчує інтернатуру по хірургії.

"Мене батько і вся родина навчила бути людиною, це є головне. Коли я був ще малий, ми сплавлялися по Дністру, це такі спогади і вони так сильно закарбувалися в голові. Шо я теж зі своїми дітьми хочу це робити", — сказав син Остап.

"Тата немає, але його присутність завжди є, каже дружина Юлія Рудик. Її чоловік — продовжує, — це поєднання доброго серця і глибокої життєвої мудрості".

"В тебе вчуся. Діти, мабуть, не було такого моменту, щоб не знали відповіді на будь-яке запитання. Зараз повернемося і процес виховання продовжимо", — сказала дружина військового.

Менший син Остап розповів: через те, що війна і батька немає вдома, батьківської підтримки не вистачає.

"Тато, як взірець всього. Я йому дякую, що він для мене все зробив. Навчив мене навіть готувати, мама мене цьому не вчила. Тато казав, ходи я тобі покажу як це робити. Зараз мені не вистачає тата", — розповів хлопець.

Найбільша мрія дітей — перемога України та повернення тата додому, а після цього, додала донька Юлія, одразу продовжать подорожувати.

"Змінилося життя і те, що ми колись мали подорожі, вечори разом цього не вистачає. Я мрію, що закінчилася війна, повернулися всі солдати живі й здорові до своїх родин і змогли обійняти своїх рідних", — зазначила дівчина.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!