Бабуся з Волині відсвяткувала сторіччя
Федора Грабовець з села Нова Воля, що в Старовижівському районі, відзначила сто років.
Федорі Марківні довелося усілякого, - пише Слово Волині.
Під час Другої світової війни провела вона чоловіка на фронт, залишилася з двома доньками. І хоч як не благала Бога повернути судженого живим, не діждалася його обіймів. Так їй було призначено на небесах, що після війни ступила на рушничок щастя вдруге.
Доля подарувала їй ще й сина. Піднімала дітей на ноги, віддаючи роботі в колгоспі усю свою молодість, працювала і в ланці, і на фермі. Зводили з чоловіком нову хату. Так і прожили в клопотах, долаючи життєві труднощі.
"Мабуть, оте загартування працею й убезпечило жінку від усіляких недуг, що до 2005 року вона ніколи не зверталася по допомогу до лікарів, не випила жодної пігулки. Вона завжди йшла по життю з народною піснею, дякуючи добрій пам’яті, й зараз знає багато фольклорних творів", - розповідає секретар Сереховичівської сільської ради Галина Шиманська, яка в день столітнього бабусиного ювілею разом із іншими прийшла привітати винуватицю торжества зі святом.
А ще, живучи в такому лісовому краї, як Нова Воля, котру колись називали Божою, Федора Марківна була закоханою в шепіт дібров та борів: ягоди та гриби завжди знаходили місце в її кошику.
"У свій сотий день народження Федора Грабовець приймала вітання від голови Старовижівської РДА Володимира Семенюка, начальника управління соціального захисту Раїси Герез, працівників культури сільради, родичів, односельчан", - говорить Галина Шиманська.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Федорі Марківні довелося усілякого, - пише Слово Волині.
Під час Другої світової війни провела вона чоловіка на фронт, залишилася з двома доньками. І хоч як не благала Бога повернути судженого живим, не діждалася його обіймів. Так їй було призначено на небесах, що після війни ступила на рушничок щастя вдруге.
Доля подарувала їй ще й сина. Піднімала дітей на ноги, віддаючи роботі в колгоспі усю свою молодість, працювала і в ланці, і на фермі. Зводили з чоловіком нову хату. Так і прожили в клопотах, долаючи життєві труднощі.
"Мабуть, оте загартування працею й убезпечило жінку від усіляких недуг, що до 2005 року вона ніколи не зверталася по допомогу до лікарів, не випила жодної пігулки. Вона завжди йшла по життю з народною піснею, дякуючи добрій пам’яті, й зараз знає багато фольклорних творів", - розповідає секретар Сереховичівської сільської ради Галина Шиманська, яка в день столітнього бабусиного ювілею разом із іншими прийшла привітати винуватицю торжества зі святом.
А ще, живучи в такому лісовому краї, як Нова Воля, котру колись називали Божою, Федора Марківна була закоханою в шепіт дібров та борів: ягоди та гриби завжди знаходили місце в її кошику.
"У свій сотий день народження Федора Грабовець приймала вітання від голови Старовижівської РДА Володимира Семенюка, начальника управління соціального захисту Раїси Герез, працівників культури сільради, родичів, односельчан", - говорить Галина Шиманська.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 0
Останні новини
Вимоги Народного віча у Луцьку: владу – у відставку, винних – покарати
08 грудень, 2013, 15:32
Бабуся з Волині відсвяткувала сторіччя
08 грудень, 2013, 14:59