Скільки можна заробити на полях полуничної столиці Волині. ВІДЕО
Село Хорохорин Торчинської громади – фактично центр полуничного бізнесу на Волині. Такі ягідні плантації тут має чи не кожна сім'я, хтось більші, хтось – менші.
Чи вродила цьогоріч полуниця, які сорти вирощують та скільки на цьому можна заробити, дізнавалися журналісти телеканалу «Конкурент TV».
Староста Хорохорина розповідає, полуничним бізнесом у селі люди займаються вже близько 20 років. Справу свого часу перейняли у сусідів поляків.
«Люди роботи не мали, а жити треба. Переважно їхали на заробітки до Польщі. І там побачили на зборі полуниці, як поляки з цього зробили бізнес. Бачили умови, в яких поляки працюють, прийняли свої умови, привезли розсаду з Польщі і почали розвивати. Це був не бізнес, це було для задоволення спочатку. Наші волинські умови найкраще підходять саме для цього сорту полуниці, а вирощуємо ми переважно «мармеладу». Це голландський сорт польської селекції», – розказав Анатолій Мельничук.
Після того, як полуничний бізнес у селі почав процвітати, постала проблема збуту ягоди. Та й з цим впоралися.
«У нас народ підприємливий такий, один одного познайомив, один одному розказав. Перевізники почули і почали сюди їздити. Їхали переважно із Рівного, зі Львова. А сьогодні у нас перевізники є з усієї України. Навіть із Харкова є перевізники, які перевозять цю полуницю в інші регіони», – додав чоловік.
Повномасштабне вторгнення, за словами Анатолія Мельничука, безумовно вплинуло на полуничний бізнес у селі. Втім, розвиток справи не зупинило. Навпаки, тепер є більше охочих заробити. Плантації ягоди у селі є різні – від кількох соток і до трьох гектарів. Садять кожен відповідно до своїх можливостей. Проблемою тепер стає брак землі.
«Ми бачимо одну річку, на другий рік вона вже була дворічкою, а на третій рік її вже перегорюють. Тобто треба шукати знову нову площу під нею. А висаджувати можна полуницю на те саме місце не раніше, ніж чотири роки. Тому тут сьогодні гостро проблема стоїть із нехваткою землі. Тому що крім полуниці ми ще й вирощуємо пекінську капусту», – розповідає волинянин.
Вирощування полуниці потребує ретельного догляду, адже з погодними умовами не вгадаєш. Деякі господарі облаштовують на своїх площах крапельний полив та між рядками стелять солому. Це для того, аби після дощу ягода не бруднилась і мала показний вигляд для оптових покупців. Щодо найманих працівників, то у Хорохорин підзаробити копійку приїздять люди з різних куточків Волині, а то й інших регіонів.
Пані Надія приїхала з села Ужова. Збирають, розповідає жінка, поки не зберуть усі ягоди з площі. І найцікавіше – ціна.
«За відеречко платять нам 21 гривню. Ось там молода жіночка їде, вона саме більше (збирає – ред.). То вона на тисячу шістсот, тисячу п'ятсот гривень назбирує», – розповідає жінка.
Тобто платять по 7 гривень за один кілограм зібраної полуниці. І відповідно, щоб отримати 700 гривень, вам треба назбирати аж 100 кілограмів.
Після збору полуницю сортують. Дрібніша годиться для заморозки чи переробки. Більшу ж везуть на ринок у селі, де збираються оптові продавці. І звідти уже волинська ягода роз'їжджається у різні куточки України.
Чи вродила цьогоріч полуниця, які сорти вирощують та скільки на цьому можна заробити, дізнавалися журналісти телеканалу «Конкурент TV».
Староста Хорохорина розповідає, полуничним бізнесом у селі люди займаються вже близько 20 років. Справу свого часу перейняли у сусідів поляків.
«Люди роботи не мали, а жити треба. Переважно їхали на заробітки до Польщі. І там побачили на зборі полуниці, як поляки з цього зробили бізнес. Бачили умови, в яких поляки працюють, прийняли свої умови, привезли розсаду з Польщі і почали розвивати. Це був не бізнес, це було для задоволення спочатку. Наші волинські умови найкраще підходять саме для цього сорту полуниці, а вирощуємо ми переважно «мармеладу». Це голландський сорт польської селекції», – розказав Анатолій Мельничук.
Після того, як полуничний бізнес у селі почав процвітати, постала проблема збуту ягоди. Та й з цим впоралися.
«У нас народ підприємливий такий, один одного познайомив, один одному розказав. Перевізники почули і почали сюди їздити. Їхали переважно із Рівного, зі Львова. А сьогодні у нас перевізники є з усієї України. Навіть із Харкова є перевізники, які перевозять цю полуницю в інші регіони», – додав чоловік.
Повномасштабне вторгнення, за словами Анатолія Мельничука, безумовно вплинуло на полуничний бізнес у селі. Втім, розвиток справи не зупинило. Навпаки, тепер є більше охочих заробити. Плантації ягоди у селі є різні – від кількох соток і до трьох гектарів. Садять кожен відповідно до своїх можливостей. Проблемою тепер стає брак землі.
«Ми бачимо одну річку, на другий рік вона вже була дворічкою, а на третій рік її вже перегорюють. Тобто треба шукати знову нову площу під нею. А висаджувати можна полуницю на те саме місце не раніше, ніж чотири роки. Тому тут сьогодні гостро проблема стоїть із нехваткою землі. Тому що крім полуниці ми ще й вирощуємо пекінську капусту», – розповідає волинянин.
Вирощування полуниці потребує ретельного догляду, адже з погодними умовами не вгадаєш. Деякі господарі облаштовують на своїх площах крапельний полив та між рядками стелять солому. Це для того, аби після дощу ягода не бруднилась і мала показний вигляд для оптових покупців. Щодо найманих працівників, то у Хорохорин підзаробити копійку приїздять люди з різних куточків Волині, а то й інших регіонів.
Пані Надія приїхала з села Ужова. Збирають, розповідає жінка, поки не зберуть усі ягоди з площі. І найцікавіше – ціна.
«За відеречко платять нам 21 гривню. Ось там молода жіночка їде, вона саме більше (збирає – ред.). То вона на тисячу шістсот, тисячу п'ятсот гривень назбирує», – розповідає жінка.
Тобто платять по 7 гривень за один кілограм зібраної полуниці. І відповідно, щоб отримати 700 гривень, вам треба назбирати аж 100 кілограмів.
Після збору полуницю сортують. Дрібніша годиться для заморозки чи переробки. Більшу ж везуть на ринок у селі, де збираються оптові продавці. І звідти уже волинська ягода роз'їжджається у різні куточки України.