10 років заслання у Сибіру: репресована волинянка розповіла про депортацію своєї родини

85-річна волинянка Марія Зінчук, у дівоцтві — Бондарук з восьми років разом з родиною була на засланні у Сибіру. Там сім’я прожила 10 років.

Жінка розповіла Суспільному, як відбувалася депортація українських родин та як тоді доводилося виживати.

Депортували родину Марії через зв'язок її старшого брата Анатолія з повстанцями восени 1947-го року. Їй тоді було вісім років.

"Старший брат Анатолій вчився у Львові, в університеті на фізматі. Він мав зв’язки з упівцями і за те його засудили на 10 років в Колимі, а сім’ю вивезли в Сибір на заслання. Бабцю Ярину, маму мою Марію і ще одного брата Олександра", — розповіла донька репресованої Валентина Горбатюк.

Батько Марії Михайло був активістом "Просвіти" та керівником просвітянського хору, помер від тяжкої хвороби, коли донці було п'ять років, розповідає Валентина Горбатюк. З її слів, на збори родині дали усього ніч, в дорогу взяли старий батьків кожух, який грів їх усіх в холодному вагоні. Близька родина Бондаруків до ранку напекла чотири печі хліба.

"Висушили це все в сухарі, і за допомогою цих сухарів, вони вижили, коли упродовж трьох тижнів їх везли. Тільки давали лиш попити, і тримали, як худобу – 74 людини в вагоні. Ні лавок, ні нар", — говорить жінка.

Везли репресованих українців до Сибіру у закритих вагонах, людей випустили з товарняків лиш за Уралом, — розповідає донька Марії Ганна Ахрипчук. Відбувала заслання родина Бондаруків у шахтарському місті Кисельовськ. Їм дали землянку.

"Вони в тій землянці трошки побули, і це сирість, це постійний грибок, це дуже складно в таких умовах. Бабуся працювала на шахті, син Сашко також. Мама почала вчитися в десятирічці. Над дітьми каторжан підсміювались інші діти, відчутно була жорстокість вчителів", — розповідає друга донька репресованої Марії Ганна Ахрипчук.

Свої спогади про життя в депортації Марія Зінчук (Бондарук) записувала у зошит, так з’явився рукопис пам’яті про пережиті роки в засланні.

"У школі обзивалися бандерівцями. Коли мене викликали до дошки, то підкреслювали моє прізвище, називали "Бандерук", — розповідає Марія.

За літописом Марії Зінчук-Бондарук цього року видали книгу "Незабутній смак Волинських яблук". Таку назву книга отримала, бо жінка описувала там той момент, як її мам не могла забути запах і смак яблук з батьківського саду.

Літопис видали у Жидичинському монастирі, розповідає упорядниця збірки, громадська діячка, заслужена вчителька України Олеся Ковальчук.

"Мені довелося чималенько попрацювати з рукописом, оскільки почерк і призначався той літопис десятилітнього продовження тих мук просто для родини. Епізоди, певні якісь уривочки, кажуть так багато в плані інформації: взагалі про образ того часу, про образ тої влади, про те червоне зло – воно все вагоме", — каже упорядниця.
Зі слів Олесі Ковальчук, у період примусового виселення українців депортували 75 волинян із 27-ми сімей Жидичина, із заслання не повернулися чотири місцеві родини.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!