Лучанин продає речі, щоб допомогти сліпій дружині. ВІДЕО

Інвалід першої групи лучанин Петро Дячук змушений продавати домашні речі, аби допомогти сліпій дружині повернути слух.

Він осліп у п'ятирічному віці. Були лікарні, реабілітація, згодом навчання у спецшколі, вчителювання після закінчення історичного факультету, робота в УТОСі, - пише Слово Волині.

І на усе подальше життя – чорні окуляри. Каже, ймовірно, все могло бути інакше, якби не підтримка дружини Валентини. Жінка, до речі, теж інвалід.

Однак бачила на одне око вона ще донедавна, але торік у неї стався крововилив. Хвороба не лише забрала зір на сто відсотків, а й спричинила повну глухоту. Тому тепер найбільша її мрія – почути людську мову.

"Я завжди казала: вуха більше важать для людини, як очі. В нас тут є сліпі, то вони скрізь ходять: під руку чи як… А от коли людина не спілкується, то вона вже не людина. Бо людину, що відрізняє від тварини, спілкування, правда ж?" – каже Валентина Мазурик.

Життя двох люблячих одне одного людей здебільшого обмежується квадратними метрами квартири. Елементарний похід до лікаря – то клопіт. Та ще більше, зізнається Петро Омелянович, гнітить тиша. Спершу із дружиною він спілкувався за допомогою пластмасових алфавітних літер, потім був шрифт Брайля, який, задаючи питання, мусить відбивати Валентині на долоні.



Аби покінчити із цією морокою і бодай якось розвіяти смуток коханій людині, чоловік заприсягся назбирати їй на операцію: хоче повернути слух хоча б на одне вухо.

"Треба 275 тисяч, а назбирали зі своїх заощаджень та за допомогою спонсорів 93. Спонсори дали 18, решта – пенсія і дещо продавали. Але ця сума ще недостатня. Інститут отоларингології, де можуть зробити вживлення імплантанта, дуже дорогий. На сьогодні існує безкоштовна програма тільки для дітей, для дорослих такої програми немає. Операцію можна робити тільки за свої кошти", – зітхає Петро Дячук.

Не вистачає 175 тисяч гривень. Тому Петро Дячук звертається до усіх небайдужих українців, аби ті відгукнулися. Сам же чоловік уже розпродав усі цінні речі, які мав, відкладає пенсію.

"В нас один тут посадовець сказав: ти не збирай грошей, бо все одно не назбираєш. А я кажу, якби в нього в сім’ї це було, ти б такого не казав. Не зрозуміє ніхто. Говорять: от якби Вам очі зробити… А я кажу: ні, вуха важливіші", – каже Петро Дячук.

Долучитися хоча б гривнею до процесу для кожного з нас було б справжнім подвигом. Зламати усталену думку, що справа потопаючих у їх же руках – можна. Варто лише не бути байдужим. Тому родина з двох луцьких інвалідів щиро звертається до усіх українців з величезним проханням допомогти!

Реквізити рахунку для перерахунку допомоги:

Отримувач: Мазурик Валентина Михайлівна
Код отримувача: 2144119949
Банк отримувача: АТ "Дельта Банк"
Код банку отримувача: 380236
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!