Четверо волинянок готують вареники та голубці на фронт

У Благодатному Нововолинської громади два роки діє особлива кухня. Там готують лише на передову. Волонтерки – чотири господині, які завжди знають, що спакувати захисникам на Донеччину чи Харківщину.

Чому жінки не зважають на слова про те, що військові домашньої їжі не потребують, де беруть гроші на продукти та яка реакція бійців? Про це йдеться в сюжеті «12 Каналу», передає ІА "Волинські новини".

Інна Галяс – одна з чотирьох жінок, які створили в Благодатному за підтримки місцевої влади волонтерську кухню «Господиньки». До великої війни Інна вивчилася на майстриню манікюру, однак замість салону красу пішла до каструль. Уже минуло два роки, як вона з подругами готують домашні страви на передову.

«Якось одна жінка запропонувала наліпити вареники хлопцям, – пригадує Інна Галяс. – Нині голубці тушимо, відерка наскладали і заморозили. Вареники наліпили і заморозили. Паштети, ковбаси – все ми тепер морозимо. І передаємо в мороженому вигляді, щоб не псувалося. І воно хлопцям доїжджає якраз нормальним».

Як тільки волонтери повертаються з передової, відразу складають передачу на наступну поїздку. Голубці та вареники з Благодатного їдуть у Донецьку, Запорізьку, Херсонську та Харківську області.

«Запікаємо курей, робимо котлети, паштет, домашню ковбасу, голубці, вареники, олів’є, млинці з м’ясом, корейка, сосиска в тісті, сало з часником – це наш асортимент. Усі хлопці задоволені», – розповідає Лариса Гнатюк.

Аргумент, що зараз військовослужбовці забезпечені харчами повноцінно і нічого не потребують, для господинь із Благодатного не грає ролі.

«Домашня їжа завжди буде домашньою їжею. Мій швагро воює на Запорізькому напрямку. Він каже: «Продуктів у нас вистачає, але коли приїжджає ця коробка від господиньок – це щось із чимось. Ми ніби вдома побували», – зазначає Інна Галяс.

Жінки працюють біля плити із сьомої ранку до шостої вечора. Якщо немає негайних відправлень, то готують заготовки. Наголошують, що повинні підтримувати хлопців, адже триває війна.

Нині кухня тримається на донатах. Усі десять морозильних камер, які мають, купували за гроші, які приносили люди. Однак багато тих, хто допомагав раніше, відійшли від справи.

Господині працюють на волонтерській кухні й завдяки своїм рідним, які перебрали на себе частину обов’язків. «Дачі садять самі. Я два роки на дачі не була. Я не знаю, де і що там росте», – наголошує Лариса Гнатюк.

Найвища з можливих нагород для господинь – подяки, фото- та відеозвіти від військових.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!