Рецепту понад 80 років: на Волині для воїнів виготовляють мазь, яка допомагає при травмах та опіках

Помічну при травмах та опіках мазь, яку уже понад 80 років варять у селі Рогожани Устилузької громади, почали передавати воїнам на фронт.

Мабуть, немає у Рогожанах сім’ї, у якій би хоч хтось не користувався цілющою маззю при лікуванні ран чи опіків, - пише "Слово правди".

Уже понад 80 років вона доводить свою ефективність навіть при досить складних травмах. А виготовляють її у родині Галини Сташук.

«Коли ще фармація не була настільки розвинутою, як нині, люди користувалися народними методами лікування. Моя бабуся Ганна Василівна варила мазь, за якою до неї приїздили з усіх усюд. Я була ще дитиною й спостерігала, що до бабусі, як до рятівниці, зверталися люди, коли хтось із рідних обпікався, а потім передавали слова вдячності й переказували, які дива творила мазь. Грошей за ці ліки бабуся не просила, але дехто розумів, що інгредієнти доволі вартісні, тож лишали за них посильну суму. Згодом варити мазь почала моя мама, – розповідає донька Галини Сташук Тетяна. – Хоча зараз люди уже не йдуть за маззю так масово, як раніше, бо ж в аптеках препаратів вдосталь, все ж вона й досі має популярність. Наприклад, коли моя колега попекла ногу, то ця мазь їй дуже допомогла».

Диво-мазь, рецепт якої бережуть у цій родині й передають з покоління у покоління, має загоювальну, антисептичну, протизапальну та відновлювальну властивості. Тож перевірено, що вона допомагає при опіках, порізах, обмороженнях, обвітрюваннях та наривах.

Ідея варити мазь та передавати її на передову виникла у невістки Галини Страшук Ірини під час розмови з директоркою місцевого будинку культури, який з перших днів повномасштабної війни перетворився на волонтерський осередок, Наталією Матіюк. І уже з січня пані Ірина з Галиною Семенівною разом виготовляють помічну мазь для воїнів, серед яких – син та онук жінок.

Про збір необхідних інгредієнтів оголосили на сторінці будинку культури у фейсбуці й відгукнулися односельці та жителі сусідніх сіл: стали приносити бджолиний віск, гусячий жир, передавати кошти на придбання лляної олії та стрептоциду, які є складниками цілющої сировини. Наталія Матіюк роздобула двадцятиграмові ємності для фасування, а Богдана Кінах надрукувала етикетки-наліпки з інформацією про продукт.

«У склад мазі входить живиця хвойних дерев, яку знайти чи не найважче. Я у фейсбуці натрапила на оголошення про продаж цієї смолистої речовини, тож негайно написала повідомлення продавцеві й розповіла, що вона мені потрібна для виготовлення мазі для захисників. Приємно здивувалася, коли чоловік надав літру живиці безплатно й надіслав поштою з Рівного», – ділиться Ірина.

Варять мазь вони зі свекрухою, як тільки трапляється трохи вільного часу. Цей процес хоч і нетривалий, займає до сорока хвилин, та доволі кропіткий. Виготовляють за раз порцію, яку розливають у 50 маленьких баночок. Уже виготовили понад 15 таких порцій.

Жінки кажуть, що роздають мазь воїнам-односельцями, коли ті приходять у відпустки, передають разом із окопними свічками, які виготовляють у будинку культури, волонтерам, які відвозять їх захисникам на передову. Уже надходять і відгуки від тих, хто користувався маззю. Воїни кажуть, що відчувається і любов, і молитва, вкладена у неї, тож замовляють ще.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!