10 років тому погода була такою ж: спогади пораненого на Майдані лучанина Артема Запотоцького

Лучанин Артем Запотоцький 20 лютого 2014 року отримав важке поранення на Майдані у Києві. Куля снайпера влучила в спинний мозок, тому він втратив можливість самостійно ходити, пересувається лише на кріслі колісному.

Щороку в річницю розстрілів учасників Революції Гідності Артем Запотоцький приходить до пам'ятника Героям Небесної Сотні на Меморіалі у Луцьку, щоб пом'янути свого товариша Василя Мойсея, якого розстріляли снайпери, передає Суспільне.

"Пройшло 10 років. 10 років тому, якраз була така ж погода, тільки ще був дуже сильний туман", — пригадує Артем Запотоцький.

Лучанин каже: на Майдан рушив разом із іншими учасниками Революції Гідності. "Їхали виборювати життя, ніхто не думав, що так закінчиться, ніхто не думав, що буде віддано наказ про відкриття вогню на ураження. Але вибір було зроблено. Ніхто не втік", — говорить очевидець розстрілів на Майдані.

Важке поранення Артем Запотоцький отримав зранку, коли стояв на містку на вулиці Інститутській. Куля пройшла через лопатку, зламала хребет і пробила легеню.

"Мені пощастило, бо хлопці швидко винесли. І лікарі, які були в лікарні швидкої допомоги, вони зрозуміли, що треба робити. Бо я втрачав свідомість", — каже лучанин.

Після поранення Артем 4 місяці провів в одній з клінік Ізраїлю, але встати з візка Артем не зміг.

"Задітий спинний мозок, гідроудар, обірвано нервові закінчення. Я займаюся для того, щоб фізично бути у формі, щоб себе могти обслуговувати. Ну і стараюся бути корисним для оточення. Я — юрист, дякуючи Богу, що зараз ера інтернету, можна працювати з дому", — каже чоловік.

Попри втрату здоров'я, каже Артем, ні про що не шкодує: "Це повинно було бути, ми всі до того йшли. Чи пішов би ще раз? Так, звичайно. Я би не сидів 24 лютого 2022 року вдома. Але я фізично не можу".

У 10-ту річницю розстрілів на Майдані лучанин згадує усіх, хто був поруч під час Революції Гідності. Про події також розповідає дітям.

"Мій 16-річний слабенько це пам’ятає. Хоча ми прагнемо до того, щоб виховати і зробити з нього патріота своєї країни. Моя дочка взагалі не пам’ятає мене ходячим, бо була дуже маленька. Шкода... шкода, що ми занадто дорого платимо за свою свободу. Напевно, це наша доля. Будемо надіятися, що це все буде недарма", — додав Артем Запотоцький.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!