Що думають волинські бізнесмени про євроінтеграцію

Рушійною силою українських Євромайданів є студенти та політично активна громадськість. Середній клас, підприємці –далеко не у перших лавах.

З яким настроєм дивиться бізнес на українські європерспективи? ВолиньPost розпитав представників бізнесу на Волині.

Ігор Дильов представляє наймасовіший сектор волинського підприємницького середовища. Мова йде про дрібних підприємців, які на Податковому майдані показали, що вміють бути згуртовані та наполегливі.

Дильов припускає, що підприємці активно не підтримують майдан під гаслом "євроінтеграції", оскільки чимало власників точок на ринках, нині через скруту відмовляються від найманих працівників, а закрити на день робоче місце означає втратити заробіток.

Другою причиною є те, що підприємці не чують конкретики у гаслах політичних і громадських активістів.

Ігор Дильов, голова ГО «Бізнес Волині», підприємець

«Життя подорожчало і піти на мітинг – для підприємця значить втратити. Студенти від цього не страждають, хіба що доведеться більше вчитися. Підприємець же ж втратить конкретні гроші.

Аби підприємці вийшли на мітинг – вони повинні конкретно чути що їм пропонують і зрозуміти чи їм це потрібно. У багатьох негативне ставлення до мітингів, оскільки там багато політики.

Я не маю права говорити за всіх, але малий бізнес є різним. Що стосується вибору напряму руху – це звичайно позитивно, якщо у нас буде можливість співробітничати з європейськими виробниками. Щодо наших українських виробників, то тут важче.

Адже дрібне виробництво не особливо зможе конкурувати з західними хлопцями і, відповідно, є ризик.

Побутує думка, що дрібне виробництво простимулює держава. Але все рівно потрібен буде якийсь перехідний період. Яким він буде і скільки піде на це часу – ніхто не може сказати. Великі підприємства мають трішки більше ресурсів і можливостей, ніж у дрібного підприємця.

У нас багато шуму, а реальних документів ніхто не бачив конкретно. Що зміниться у плані введення підприємництва? У нас ніби все спрощують, тут все більше залежить від українського законодавства. Але поки що великого прориву я не бачу. Чи наступить він з підписанням угоди – важко сказати.

На мою думку, дрібний бізнес найбільше потребує від Європи відкритих кордонів. З власного досвіду можу сказати, що проходження митниці – це жах. Якщо у цьому плані були би зміни, зменшилися митні труднощі, то я лише за.

Людям, які займаються торгівлею, це було би вигідно: більший об’єм та вибір товару, споживачам було би вигідне збільшення пропозиції саме більш високої якості.

Зрештою, цим питанням мають займатися експерти. Найбільше невдоволення викликає те, що нині більше крику і шуму, аніж конкретних цифр, документів, правил. Ніхто не читав текст угоди в цілому. На місці політиків я би цьому приділив увагу».

Руслан Вайман, директор ЗАТ «Луцький домобудівельний комбінат»

«Те, що ми сьогодні будуємо, відповідає європейським стандартам. Те житло, яке ми називаємо «доступним» відповідає вимогам Європи. Воно не гірше того, яке має німець чи голландець. Кажу щиро, оскільки я бачив їхнє житло. Почуття страху у нас немає.

Якщо кредити у банку будуть не 20-23%, а 6-7%, то це збільшить наші можливості. Якщо прийдуть європейські банки, то вони зможуть надати такі кредити під 3-7%, але не 23%, як є зараз.

Я спокійно ставлюся до підписання угоди. По якості ми можемо конкурувати з європейцями, бази у нас потужні.

Окрім здешевлення кредитів, ми повинні мати й європейські підходи до виділення земельних ділянок. Будівництво починається з землі. Потрібно взяти на озброєння європейський цивілізований спосіб отримання земельних ділянок, прозорий, нормальний.

Тобто, можливість швидко придбати землю на аукціоні для будівництва житла, якщо це передбачене Генеральним планом забудови. Вважаю, що тоді ми будемо будувати більше і нам буде легше працювати.

Дорожчим житло не мало би стати, а більш надійним. Сьогодні ми будуємо за рахунок власних коштів, а не кредитів».

Володимир Гунчик, заступник президента Корпорації «Богдан», член виконавчого комітету Луцької міської ради

«Я вважаю, що підписання угоди позитивно вплине на наш бізнес. Ми сьогодні постачаємо продукцію і в Євросоюз, і в Росію. Продукція відповідає всім вимогам. Але для того, аби розвивати такий бізнес як автомобільний – нам потрібні інвестиції. До того ж – немалі. Мова йде не лише про фінанси, а й технології, ноу-хау.

Я при всій повазі до російських партнерів можу сказати, що більше цього є на Заході. Водночас саме ринок є в Росії. Зрештою, можна завжди зайти на російський ринок, якщо є сучасна продукція і вона відповідає світовим аналогам.

Мало того що буде легше отримати інвестора, а мова йде про інвестиції стабільніші і надійні. Замовлення гарантують нормами і законами. Євросоюз не змінює шапку десять разів по дорозі. Яскравий приклад цього – наш тендер у Любліні. Ми виграли тендер і працюємо по нього. Щодо російського ринку: сьогодні ми постачаємо автобуси, завтра – ні, післязавтра знову відновлюємо поставки.

На ціні продукції підписання угоди не відобразиться. Наші європейські партнери говорять, що ціна відповідає якості. Втім варто додати, що якщо ти маєш постійні замовлення, то і від їх кількості формується ціна».

Олександр Свирида, бізнесмен, колишній голова наглядової ради ВАТ «Луцькфудз» та ТМ «Торчинпродукт», депутат Волинської облради

«Потрібно це питання розглядати не з точки зору бізнесу, а зі світоглядних позицій: які принципи побудови суспільства, демократичні устої, культуру суспільну, мораль. Якщо ці цінності ми приймаємо, то у всіх сферах у нас все буде гаразд. Оскільки у нас є ця колишня радянська спадщина, то на початковому етапі ця невідірваність економічна від Росії принесе мінуси.

Але в цілому, якщо дивитися наперед – ми отримаємо плюси і позитив. Бізнес стане більш конкурентоздатним, сильнішим, збільшиться зарплата, дохідність. В кінці кінців ринки Європи не такі, як російські.

Буде тяжко. Уявіть, що нам доведеться злізти з наркоманівської російської голки. Ломка йде? Йде. Треба підвищувати енергоефективність, утепляти будівлі, зменшувати залежність від газу, знижувати енергоспоживання. Це достатньо боляче.

Багато хто з українських виробників орієнтовані на російський ринок. Їм доведеться переорієнтовуватися, підвищувати якість продукції, конкурувати в інших умовах. Це буде позитивом для споживачів.

Щодо рівня цін, то можна задати риторичне питання. Що краще низькі зарплати і високі ціни чи високі зарплати і високі ціни? Тобто у кінцевому етапі: бідність чи високий рівень життя?

Те, що прийдуть західні компанії – очевидно. Хтось в конкурентній боротьбі не виживе. Втім, коли приходить західна компанія, то робочі місця вона зберігає, виробництво модернізує, покращує якість. На першому етапі буде важко. Але ми всі на цьому виграємо. З точки зору стратегії – це правильно».

Записала Тетяна ГРІШИНА (ВолиньPost)
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!