Навчання в Польщі: досвід лучанки

Лучанка Тетяна Зубрик-Хомич каже, що в Познані створені європейські умови для навчання в усьому: від побуту студента до навчального процесу.

Вищу освіту вона вже отримала, проте лишилася потреба у самовдосконаленні та науковому розвитку, - пише Волинський монітор.

Для цього Тетяна обрала Познань та програму Лейна Кіркланда.

«Хоча за професією я журналіст, вирішила спробувати і дізнатися чогось нового та подалася у соціальні науки. Нині навчаюся в Інституті соціології Університету Адама Міцкевича в Познані», - розповідає «знову студентка».

«Про цю стипендійну програму, яка є престижною і відомою у країнах колишнього СНД, я дізналася із розповідей своїх колишніх викладачів Наталії Денисюк і Віктора Яручика. Тоді, у 2011 році, я навіть не могла подумати, що захочу ще раз учитися. Однак їхні розповіді про позитивний досвід від стипендії не давали мені спокою. Я почала детальніше цікавитися умовами конкурсу, зайшла на сайт, читала відгуки екс-кіркландистів, і зрозуміла, що ця стипендія – це великий шанс, якого я не можу пропустити», – згадує вона.

Тетяна почала вивчати польську мову за рік до очікуваного навчання. У лютому 2012 року подала проект, а в квітні поїхала на співбесіду.

«Так, як перед співбесідою, що відбувалася в Посольстві Республіки Польща, я не хвилювалася ні перед державними екзаменами, ні перед власним весіллям». Того разу я потрапила у резерв. Наступного року я знову подала проект, конкретизувавши тему дослідження. Знову поїхала на співбесіду, і знову – резерв», - каже дівчина.

«На щастя, цим разом із резерву я потрапила в основний склад. Про це мені повідомили 19 вересня по телефону, коли вже почався інтеграційно-адаптаційний курс, – до початку навчання щасливій кіркландистці лишалося 10 днів. Цього виявилося достатньо щоб відкрити візу, спакувати валізи і прибути на місце призначення. Швидко відкрити візу допомогли координатори програми Кіркланда, які направили лист у Консульство РП у Луцьку. Хочу подякувати і Генеральному консулу РП у Луцьку Беаті Бживчи, яка швидко відреагувала на наше прохання, завдяки чому я отримала візу вчасно і без проблем», - розповідає вона.

Гуртожиток Університету Адама Міцкевича припав Тетяні до смаку.

«У кожного стипендиста – окрема кімната, в якій є все необхідне: ліжко, стіл, стільці, шафи, полички, посуд, чайник і холодильник. Ванну кімнату ділю з сусідкою, кухня – спільна на крило. Кіркландисти помітили, що познанські стипендисти – найбільш згуртовані, немалу роль відіграє тут спільна кухня. Ми передаємо один одному кулінарні рецепти, позичаємо каструлі і сковорідки, вчимося готувати інтернаціональні страви. По сусідству мешкає італієць Андреа, який ходить у кофті із написом «Львів» і чудово розуміє українську мову, а також у нас є друг Альваро з Іспанії, який говорить лише англійською і на свій День народження пригощав нас іспанським омлетом. Ми навіть святкували мусульманське свято, куштували страви їхньої традиційної кухні та частували іноземців українськими варениками із сиром!» - описує вона.

У Познані справді європейські умови для навчання. Тетяна із захопленням розповідає про величезне студмістечко, оточене лісом, пізнавальне навчання, великі бібліотеки з доступом до фахової літератури. Відзначає також, що з кіркландистами професори спілкуються, як з колегами.

Втім, принади Познані не стерли любові до Луцька.

«Я насолоджуюся життям у Польщі, мені надзвичайно цікаво і насправді я безмежно щаслива, що мені випав такий шанс. Однак я сумую за Луцьком – за містом і за людьми. Мене чекає чоловік, собака і батьки. Я вмію жити там, де народилася», - мовила дівчина.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!