На війні загинув поет з Рівного Максим Кривцов

На війні загинув поет і військовослужбовець Максим Кривцов із позивним "Далі".

Про це повідомила мати Кривцова на сторінці у фейсбуці.

Вона написала: "Фіалками мій найдорожчий син проросте", згадуючи рядки з одного з його віршів.

Міський голова Рівного Олександр Третяк теж повідомив про смерть поета.

"Велика втрата для Рівного та і для всієї України. На фронті загинув поет і військовослужбовець Збройних сил України, рівнянин Максим Кривцов.

Максим був учасником Революції гідності у 2013-2014 роках, а до лав Збройних сил він доєднався добровольцем у 2014 році.

Згодом він працював у Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО та ООС і Veteran Hub. Після повномасштабного вторгнення росіян у 2022 році повернувся на фронт.

Максим відомий як автор багатьох збірок, зокрема одна з останніх його книг «Вірші з бійниці».

Цю збірку визнали однією з найкращих книжок української поезії у 2023 році, за версію українського ПЕН - культурної і правозахисної громадської організації, що об’єднує українських журналістів, письменників, науковців, видавців, перекладачів, правозахисників.

Вічна пам’ять Герою і Патріоту Кривцову Максиму", - йдеться в повідомленні.

Крім того, про смерть поета повідомив письменник Любко Дереш із посиланням на його друзів, а також волонтерка й військова Леся Литвинова.

"Чуєте ви, не "народжені для війни"... Ніхто для неї не був народжений.

Кривцов Максим був надзвичайно світлою людиною. Він був поетом. Не воїном. Але він загинув. Загинув як чоловік. Як воїн.

Разом з ним загинув цілий Всесвіт. Тексти і вірші. Нові сенси. Не написані строчки. Не прожиті хвилини.

Не пережиті почуття.
Вам добре спиться?Добре відпочивається?
Добре смакує ранковий лате?
--------------------
Один з останніх віршів:
Моя голова котиться від посадки до посадки
як перекотиполе
чи мʼяч
мої руки відірвані
проростуть фіалками навесні
мої ноги
розтягнуть собаки та коти
моя кров
вифарбує світ у новий червоний
Pantone людська кров
мої кістки
втягнуться в землю
утворять каркас
мій прострелений автомат
заржавіє
бідненький
мої зміні речі та екіпу
передадуть новобранцям
та скоріше б уже весна
щоб нарешті
розквітнути
фіалкою.
-----------------------------
Макс, я чекатиму весни. І фіалок. Аби ховати в них свій біль. І вибачатись за те, що ми живі, а тебе немає ..." - написала Литвинова.

"Мав удачу спілкуватися з ним і вести заняття, де він був як слухач, на ветеранській програмі "Голоси війни". Дуже жива, дотепна, надзвичайно талановита людина. Ось невеликий фрагмент із синопсису роману, який він надсилав на курсі, і який, на жаль, в цьому житті він уже не завершить.

"...Коли повертаємось із ротацій, їдемо в автівці додому, ми не відчуваємо щастя, хоча хочемо повернення. Напевне. Ми відчуваємо одне – порожнечу. Одну спільну на всіх порожнечу, колективну, як пам’ять. Ми захлинаємось нею і задихаємось від її випарів.

Отже. Я хочу розповісти про багатоповерхівку, на 77 поверсі якої розміщений офіс телеканалу «Забуття». Вся розповідь відбуватиметься у межах найжахливішої програми у світі «Ток-шоу Війна»...."

Нехай забуття не торкнеться тебе. Вічна пам'ять Героєві", - поділився спогадами Любко Дереш.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!