У Ківерцях шиють валянки для військових на передову

У Ківерцях завзяті жіночки більш як місяць тому почали шити валянки для військових ЗСУ. На фронт уже передали майже дві сотні пар теплого, власноруч пошитого взуття.

«Валянки ми шиємо із старих пальт, шуб, а галоші нам допомагають купити волонтери», - розповіла Інформаційному агентству ВолиньPost ківерчанка Ліда Власюк.

У приміщенні, яка надала для швейної майстерні Ківерцівська міська рада, трудиться 11 жінок – усі вони на пенсії, тож щодня, окрім вихідних, роблять благородну справу – шиють валянки для військових.

«Жіночки, які минулого року почали шити валянки, дали нам лекала, показали, як шити. Вони продовжують шити та плетуть кікімори. Ми вже собі згуртувалися та шиємо валянки теж. Серед нас лише три швачки, всі решта – самоучки. Трудимось, відповідальні, переживаємо, часом і ночами не спимо, аби все у нас виходило, як треба», - каже швачка Ліда Власюк.


У швейній майстерні кожен знає свою роботу: одні – вирізають, інші – шиють, дошивають вручну, а потім роблять оббивку на швейних машинах.

«Нам швейних машин не вистачає. Одна в нас була, одну нам міська рада, Олександр Ковальчук купив. Із тканиною для пошиття у нас проблем наразі нема. Спочатку нам допомагала громадська організація «Станція добра», яка привозила нам пальта, а зараз дзвонять з різних куточків України – з Кропивницького, Ковеля, Дубно, Львівщини, питають куди відсилати речі», - розповіла пані Ліда.

Ківерчанка Світлана Худова працювала на швейній фабриці «Волинь», за освітою – закрійник верхнього одягу.


«Дівчата знали, що я працювала швачкою, і коли мені запропонували приєднатися до пошиття валянок, я не змогла відмовити. То треба робити, це діло совісті. Ще й ця швейна машинка така хороша, у нас на фабриці подібні були, то я як сіла за неї, одразу згадала ті роки», - розповіла пані Світлана.


Швачка каже, що накроєного матеріалу є багато і через брак машинок вони не можуть пошити стільки, скільки хотілося б.

Ще одна мешканка Ківерців Євгенія Данилюк теж у минулому працювала на заводі у шкіргалантерейному цеху, шила сумки. Згодилася шити валянки, бо не зі слів знає, що на фронті вони потрібні.


«Мої племінники служать, один на Донеччині, один зараз в госпіталі, зять теж воює. Племіннику передавали валянки, він на нулі, приходять хлопці, треба в щось тепле, сухе перевзутися… Я розумію, що треба чимось допомагати. А чим я – пенсіонерка, можу помогти? Вмію шити, то шию валянки для ЗСУ. Кожен по піщинці наближає перемогу, як може», - каже швачка Євгенія.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!