Спомин про Героя. Полеглий волинянин так і не побачив донечку

Мешканець міста Ківерці на Волині Маріс Камінський змалечку мріяв бути військовим. Одразу після весілля став на захист України.

Воїн загинув ще до того, як народилася його донечка, пише ВСН із посиланням на сюжет 12 каналу.

Сина Людмили Камінської звали Маріс, родом вона з Волині з міста Ківерці. Свого часу вийшла заміж за азербайджанця тому й сина назвали по-особливому. На арттерапію Людмила прийшла аби хоч трохи полегшити біль від важкої втрати.

Ділиться думками: не уявляла, що намалюється, однак, коли взяла до рук пензля, відразу згадався сон, який наснився її невістці після смерті сина



«Згадався сон коли їй у сні прийшла СМСка в телефоні у сні, в якій було написано «Пробач, кохана, моя душа завжди буде з тобою». І чогось такий ось образ в мене виплив, що має саме бути Маріс в образі такого ангела, який поруч з ними завжди, який дивиться, напевно, радується Хотілось би, щоб він тішився радувався ними і гордився ними так, як ми ними гордимось і любимо», - ділиться жінка.

Український військовослужбовець, десантник капітан Збройних Сил України Маріс Камінський закінчив аеромобільний факультет Академії сухопутних військ у Львові. Потім там і служив в аеромобільному полку, пізніше перевівся у Чернівці, саме там познайомився зі своєю майбутньою дружиною. За їхню пару раділа вся родина.

«Це сталося чотири місяці після весілля його, що найболючіше… А кохання справді їхнє було таке романтичне. Про таке пишуть в книжках, фільми складають. А ми збоку втішалися, дивилися на це… Ми уявляли, якими вони будуть, яка це буде сім'я і насправді це була дуже гарна сім'я, гарні батьки», - розповідає мама Героя.

Маріс і Яна одружилися, коли на сході України вже точилася війна. Маріс був закоханим, але був і військовим 80-ї бригади. Його підрозділу ще у 2014 році довелося обороняти Луганський аеропорт.

«Це було одруження між війною між поїздками. Ми в Ківерцях, вона в Чернівцях, а він в Луганську, в Донецьку, там вони воювали», - розповідає жінка.

Маріса Камінського не стало близько опівночі 3-го лютого 2017 року. Унаслідок обстрілу градом він загинув у селі Галицинівка Мар'їнського району Донецької області. Його дружина тоді була на третьому місяці вагітності і хоч ніхто ще не знав чи донечка чи син народиться у Камінських, ім'я для дитини Маріс підібрав заздалегідь.

«Виявляється, є така традиція у десантників – називати своїх донечок із букв свого імені - він Маріс, вона Саміра. Ми довго не знали звідки взялось це ім'я», - ділиться волинянка.

Людмила каже, онуці вже 7 літ, вона розуміє, що тата ніколи не побачить, однак усвідомити цього не може.

«В цьому році вона вже свідомо чи, можливо, хтось підказав - вона почала трішечки протестувати і казати «Чому ти його туди пустила? Це правда, що мій тато загинув? Чи ти можеш подзвонити йому. В тебе телефон є. Ти ж можеш подзвонити? Давай йому подзвонимо»

8 лютого 26-річного офіцера поховали на кладовищі у Ківерцях. Із самого малечку Саміру водили на могилу до тата, показували фото та розповідали про Героя, тож дівчинка звикла з ним спілкуватися наче він живий.

«З самого раннього дитинства вона розмовляє з його фотографією. Особливо ще навіть до року вона як бачила його фотографію, починала сміятися, розмовляти йому і навіть зараз такі є моменти, що вона може поставити фотографію і казати «Маріс, дивись що я вмію» і починає там йому танцювати чи показувати колесо чи трюк якийсь, тобто такі якісь моменти що це дивує», - ділиться Людмила.

Людмила Камінська малювала сім'ю свого сина – його дружину і маленьку Саміру, переносила на полотно ту любов, яка живе і тепер, коли він уже в Небесному війську. Як учасниця арт-терапевтичного майстер-класу, організованого на Волині благодійним фондом «Сучасна Україна», вона каже, картини з такими історіями важливі і їх треба показувати всьому світу аби люди бачили ці нескінченні втрати біль та страшну війну і аби такі як вона знаходили сили триматися і підтримувати найкраще, що є у житті.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!