Волинянка створює ляльки зі старого одягу

Катерина Булик з Маневич має незвичне хоббі - жінка створює іграшки. Вироби волинянки прикрашають її подвір'я та будинок.

Про це повідомляє Вісник і Ко.

У душі Катерини Іванівни живе дизайнер, і якби вона колись обрала таку професію, то, без сумніву, мала б успіх. На такі мої слова жінка посміхається і зізнається, що у 80-х роках минулого століття ніхто в селі, а народилася вона у Полицях на Камінь-Каширщині, про таку професію і не чув. Тому й пішла навчатися на вчительку молодших класів. І то, напевно, доля так її повела, інакше чи познайомилася би зі своїм чоловіком? Бо коли молоденька вчителька приїхала на роботу у село Нові Червища Камінь-Каширського району, її одразу запримітив місцевий хлопець.

«Це було кохання з першого погляду» – і досі переконаний чоловік Микола. Одружилися, двоє донечок мали, і молода сім’я переїхала у Маневичі. Тут ще народився син. Катя працювала вихователем у місцевому дитячому садочку. Вже там проявлявся її творчий хист, бо вміла придумати гарні композиції, зацікавити малят якимись незвичайними виробами.

"Мені хотілося, аби у групі панувала така казкова атмосфера, щоб діткам хотілося в садок", – посміхається жінка.

Двадцять років там пропрацювала, а коли вийшла на пенсію за вислугою років, взялася у казку перетворювати власний дім. Діти вже виросли, мали свої сім’ї, тож з’явилося багато вільного часу. Чоловік Микола став найпершим помічником та критиком.

Жінка плела гачком, в’язала, виготовляла із паперу кошики, шкатулочки, пляшки прикрашала, новорічні композиції придумувала.

На кріслах у її будинку примостилися бородаті гноми, біля вазонів – незвичайна парочка синіх котів, на дивані красуються оригінальні подушки. Квіти стоять у великих вазах, які теж з картону склеїла господиня. А зал схожий на закулісся лялькового театру. Тут на великій полиці, яку спеціально для іграшок змайстрував чоловік, посміхаються і підморгують зайці, гноми, гарненькі молодички, є навіть бабуся, яка ніби прийшла із казки «Колобок». Усі пошиті із тканини, одягнені в оригінальні костюми. Жодної однакової іграшки нема – всі унікальні. Ляльки-модниці прикрашені бусами, а кожна стрічечка на їхніх спідницях дбайливо підібрана за кольором. Одразу уявила, яка то скрупульозна і непроста робота! Це ж треба продумати кожну деталь, знати, як її повернути, пришити.

Катерина Іванівна каже, що любов до творчості міг передатися їй від батька. Він кошики плів і мав творчу натуру, дуже музику любив. Сам зробив сопілку.

"Пас колгоспних корів – і завжди з лісу лунала мелодія. Всі люди знали, що то Іван виграє. А вдома як трепетно було, коли тато грав, а мама співала", - пригадує жінка.

Катерина Іванівна розповідає, що коли вночі сон не бере, то йде у свою майстерню, яку облаштувала в одній з кімнат, і береться до роботи. Швейну машинку подарував чоловік, бо бачив, з якою радістю дружина робить кожну нову іграшку. З матеріалом теж проблем не має. Є багато одягу, який вже вийшов з моди, став малим. Його то друзі, то діти постійно пакетами передають.

Майстриня зізнається, що свої вироби не продає, тільки дарує.

Казковий світ, який вона творить, подобається рідним та всім друзям. А Катерина Іванівна, коли береться за нового героя, ніби відривається від реальності і переноситься в країну дитинства. Там завжди сонячно, радісно і спокійно. Саме тому її казкові ляльки мають щасливі, веселі личка і дарують гарний настрій людям.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!