Письменника Володимира Лиса розкритикували за його роман

Письменника Володимира Лиса розкритикували за його роман
Відомий письменник і журналіст, колишній редактор популярного журналу «Огонек» Віталій Коротич, розкритикував пригодницький роман «Маска» волинянина Володимира Лиса (на фото), заявивши, що «в силу своей провинциальности автор потерял возможность сделать хорошее чтиво».

Коротич вважає, що книга написана схематично, їй вкрай бракує деталізації, а автору - знань. Він знайшов неточності навіть в описанні еротичних сцен.

Водночас він додає: все ж дуже добре, що такі книги пишуться.

Віталій Коротич поділився враженнями про книгу в одному з приватних листувань. На прохання політолога Костянтина Матвієнка він дозволив оприлюднити свої думки про «Маску». Матвієнко опублікував їх 16 листопада у своїму блозі на «Українській правді».

Ось роздуми Коротича:

"...Читаю "Маску"- всё-таки это скорее конспект романа, чем роман. В советское время только Загребельный умел писать толстые книги чтива на исторические темы. "Маска" скорее либретто, чем сценарий.

Собирается графиня из Волыни в Петербург. В следующей главе она уже в Петербурге. Путь настолько труден и интересен, что пропустить его было нельзя. Но – пропущен. В начале самом появляется в имении некий удалой голландец, приглянулся девушке.

В конце страницы выясняется, что девушка уже не девушка, а совсем от него беременна – огромный пунктир в повествовании – романы пишутся медленнее. Но этот на безрыбьи все равно хорош и нужен. Спасибо снова.

* * *

...Это как в романе-конспекте "Маска". Барыня едет из Волыни в Петербург – это же целая одиссея, отдельный роман, но надо вообразить всё самому. Граф надел свой лучший костюм – какой, как они одевались в то время? Что и из чего они ели?

Автор не знает, судя по всему, какие были пистоли, не знает, что это существенно, и отделывается словами о том, что пистоль был красивый. Все практически пистолеты были штучной, ручной работы, но автору это до лампочки. Такой вот стиль. У него, боюсь, это идет от незнания

* * *

Віталій Коротич
Віталій Коротич
...Я с удовольствием читаю "Маску" и снова благодарю за нее, но недостаток знания мешает автору всё время.

Недостает на этом скелете мяса – Вы помните, как интересно было читать описание мушкетерских или гвардейских мундиров, обстановки дворцов у Дюма или шотландских, древнебританских или каких угодно обычаев у Вальтера Скотта. Автор "Маски" поленился порыться в архивах, в областной библиотеке хотя бы, придавая настоящесть описаниям жизни своих героев – он их вынужденно схематизирует.

Ближе всего по стилю к его "Маске" романы Акунина-Чхартишвили, но там же столько подробностей, а здесь ни одна улица Новограда-Волынского или Луцка не детализирована, ни об одном доме не сказано что-нибудь, могущее быть приметой эпохи и делающие события приближенными ко времени, в котором они происходят. Люди картонные из-за этого. Но все равно хорошо, даже очень, что такие книги пишутся.

* * *

...А про "Маску"- мне интересен был ход мышления автора и его сексуальные фантазии, когда он разрывал на помещице пеньюар и затыкал ей одним куском рот, а другими привязывал ее к скамейке – представляю, что у него рот был полон слюны, а то, что он не знал про пеньюар – так на Волыни их не носят – и правильно, вековая традиция.

* * *

...По мере чтения злюсь на автора "Маски", который в силу своей провинциальности потерял возможность сделать хорошее чтиво.

То, что для Забужко (на обложке) он – мировой уровень, то это ее уровень. Обидно.

Вспомнил, как будущая помаранчевая маска уходит от своей любовницы-помещицы. Здесь интересны варианты волынского гламура и фантазий автора. Бунтарь-любовник вначале грубо "употребляет" помещицу, которая встретила его, прямо вскочив с постели, как спала "в пеньюаре".

Он, милая душа, не знает, что спят в ночных сорочках, а пеньюар – это утреннее платье. Если какой-то пеньюар и доехал до волынской глубинки, то был он баснословно дорог (еще одна упущенная глава – где и как он туда попал), шелка в то время делались из европейских стран только в Италии и так далее.

Спали волынские дамы в ночных сорочках, которые бывали вышиты (еще главка о том, какое льняное или хлопковое производство было в имении). В общем, пишем, как умеем и даже сексуальные фантазии на Волыни надо бы сверять.

* * *

...Читаю "Маску" и думаю, насколько мы (Украина) выпали из исторической логики даже в литературе. Даже у грузинов был свой Константин Гамсахурдиа (отец первого президента), написавший целую кипу исторических романов, да и мы видели (помните) многосерийного "Дату Туташхиа" по роману Амиреджиби и ахали.

Украинская литература не имела никаких Вальтеров Скоттов и Дюма, плохие сочинения Панька Кулиша и примитивный (хотя бы читаемый) Старицкий не в счет.

В России была историческая литература до 1917-го, а потом сыпанула холуйская литература вроде Алексея Толстого или патриотическое болботание Пикуля, а теперь надо всё сначала.

В Украине тоже романчики Ивана Ле и Натана Рыбака скорее бы забылись...

"Маска"- милая книга, но не дотягивает не только до Дюма, но и до Амиреджиби или Окуджавы, но хорошо, что она есть. Очень хорошо. И читаю с удовольствием.

Оксана Забужко на обложке пишет, что это мировой класс – ничего подобного – это мировой тренд, необходимое нам направление, которое в Украине будет расти и отрабатываться еще много раз и – слава Богу.

Не буду Вас больше морочить своими литературными изысками, но за Эстерхази стало обидно – и не только за них. Добрался этот жлоб в оранжевой маске до Австро-Венгрии, но, с Волыни идя, надо же пересечь Карпаты. Как он с этим управился? Если он дуракам внушил, что он Эстерхази (хотя в тогдашнем Будапеште или Вене это все равно, что я в Киеве выдавал себя бы за Юлю Тимошенко, а самозваного князя там повесили бы сразу и на первом суку).

Эстерхази по своему статусу должен был бы ездить в роскошной карете, запряженной самое малое четверкой, а то и шестеркой лошадей – он же князь, а значит, близок к императорской семье, даже родственен. Волынский Дюма понятия обо всем этом не имеет.

Когда-то в Москве фотограф Плотников специализировался на парадных снимках – роскошные интерьеры, золоченые кресла и т.п. Я его называл "Тициан для бедных". Здесь тот же случай. Стыдно за Оксану Забужко, которая зовет это литературой мирового класса. Или она сознательно врет, или просто ничего не читала.

* * *

..."Маску" я бросил читать после "графа Эстерхази", потому что человек не желает знать ничего ни о старой Волыни, ни про ее окрестности, ни про Петербург, где поселяет помещицу "в переулке возле Невского проспекта", не ведая, что не было там переулков в ту пору – хоть бы для виду нашли какого-то потомка мазепинцев, строивших город на болоте..."

Довідка

Віталій Коротич — поет, прозаїк, публіцист, журналіст, колумніст, сценарист. Член Академії мистецтв США. Став популярним, як головний редактор журналу «Огонёк» в період «перебудови».

Роман «Маска» написаний у 2001-му і виданий у 2002 році. Перевданий у 2012-му. За нього Володимир Лис отримав премію «Коронація слова-2001». Видавці називають книгу «авантюрним історичним романом». Сюжет його місцями схожий на історію про благородного розбійника Зорро. Дія «Маски» відбувається на початку XІX століття.

В анотаціях до книги йдеться: "Головний герой - загадкова "людина в п'яти масках". Грабіжник виринає нізвідки й зникає в нікуди. Він з'являється на зібраннях аристократів Польщі, України, Німеччини, Трансільванії, наводить жах на присутніх та здійснює добре сплановані зухвалі пограбування. Аж раптом якийсь сміливець зриває з нього маску..."

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Теги: Лис
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 32
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Москальський критик-нитик
Відповісти
Напевно Лис вжив слово "жид", тому й така реакція Коротича. А щодо пеньюару, то графиня могла собі дозволити заснути навіть у бальному платті. На все фантазія автора. Можливо, якби не відверта маячня Забужко про світовий рівень, то й не було б рецензії Коротича. Щось надто багато нині Забужко стало. Все то вона знає. Полізла у політику і там обгадилась через свої недолугі міркування. Такий собі український Жириновський у спідниці. А Лис хай пише, ну не Коротичам же визначати рівень. Критикувати автора за динамічність може лише людина, яка виросла на дозволеному в СССР Голсуорсі, на Льву Толстому, Достоєвському. Тоді не було ні ТВ, ні інтернету і писали так щоб людина могла тижднями читати. Ну і на рахунок того, що Лис не описав дорогу до Петербурга. І добре, бо в Росії дві біди: дурні та дороги. Причому дороги російські як правил описують дурні. Лис не з цієї категрії. Він це задоволення залишив Коротичу або тій же Забужко. Ці зможуть.
Відповісти
Був про Когутича кращої думки! Але совковий менталітет в такому віці уже не вивітрюється."Если какой-то пеньюар и доехал до волынской глубинки, то был он баснословно дорог (еще одна упущенная глава – где и как он туда попал)- це коротич про "глуху , забиту" Волинь.
И, всякого изведав на веку,
когда до капли силы истощались,
шли к Ленину мы,
словно к роднику,
и мудрой чистотою очищались.
А це про ката українців і не тільки громадянина Бланка в миру (Лєніна)
Відповісти
За критику розумні люди дякують...
У Лиса є перспектива бути ще кращим.
Відповісти
За конструктивну критику, а не за примітивний "випендрьож" "маститого лєнінознавця".
Відповісти
Це Коротич ще "Іван і чорна пантера" не читав...
Відповісти
В точку написано про сексуальні фантазії автора. В Лиса вони дуже дивні, особливо в тих місцях, де задрипаний поліський селюк, під 70, портить польських княгинь. Лисовим літературним героям я би не дала.
Відповісти
А хто від тебе взяв би? Вааще.
Відповісти
Я даже багато перечитав Юрка Покальчука.
Твори Покальчука пронизані чуттєвістю до Луцька, Волині.
Для мене це найкращий СУЧАСНИЙ письменник, який писав про Луцьк і Волинь.

Я тримав у книгарнях твори Лиса. Мене вони не зацікавили.
Відповісти
Нищівна критика це теж реклама.

Куплю таки щось у Лиса, аби скласти про нього остаточну думку. )
Відповісти
Коротич лауреат премії Вейталя, тому його пересмикує, коли чує слово жид. А українця називай (обзивай) як хочеш - хохол, какол, молорос, салоїд. Це коротичам бальзам на душу.
Відповісти
книги Лиса купують і читають і це - головне. А мені може той старенький дядечко не подобається-то що всім кричати про це.
Відповісти
маразм старого жида,а ВИ,пане Володимире пошліть його туди де його місце з трьома буквами.Читичі ВАС цінували і цінують,читали і читатимуть далі,ВИ є наш український письменник,а цей пархатий продався москалям,(нехай там і здихає),ще сміє критикувати,всерівно його критика нам по цимбалам.
Відповісти
Віталя, що ж ти такий знавець, не описав усього цього в своєму романі "10 травня". Ми волинські провінціали б поучились у вас, жидів, в чому спати, а що на ранок вдягати. Чи тобі аби скандал. Призабули ж бо тебе і твій "Огоньок" якось. Пиши ще.
Відповісти
Хай почитає в Крашевського, в чому тоді жиди ходили і як від них смерділо.
Відповісти
Такі критики, як Коротич, красиво жили при радянському режимі. Тоді їм представляли трибуни в «Правдє» і «Ізвєстіях». Вони могли знищити чи зробити автору ім’я, позаяк сама література мала державне і суспільне значення. В голові Коротича це ще не вивітрилось – він ще не виїхав з СРСР і виїжджати, власне, вже пізно. Яка сьогодні книга - цікава чи ні, відповідь має дати читач: розумний, вимогливий, освічений начитаний, цікавий. А критик повинен вступати в діалог з читачем і письменником, «врости» в твір, а не оцінювати його лише з естетичної точки зору. Критика повинна ростити письменників. Сучасних – без Павки Корчагіна в голові, без Павлика Морозова, без «світлих комуністичних ідей». Досить. Начитались. В 90-х і 2000-х роках настала криза літератури, пов’язана з матеріальним і, навіть, з духовним виживанням. Це був час, коли письменнику, журналісту хотілось заритись в нору. Бо якийсь момент стало простішим заперечувати все, що вище за матеріальне, щоб не звихнутись. Це був досвід життя без атмосфери, в духовному вакуумі. Володимир Лис тоді не зламався, а писав «Століття Якова» і «Маску». Це говорить про незламний дух людини.
Відповісти
Володимир Лис тоді не зламався...що за маячня! писав в газеті Рад.Волинь таке ком.мракобісся, що нема слів!
Відповісти
Почитати даси. Я щось такого в Лиса не читав, хоч Радянську волинь читаю ще з тих пір, як Лис до школи ходив. Опублікуй пару пасажів, щоб я теж переконався.
Відповісти
Якось аж неприємно стало, коли вчора прочитав блог політексперта Костянтина Матвієнка на цю тему на УП, а сьогодні бачу, що цю маячню передрукував шанований мною "ВолиньПост". Мені здається, що літератори та критики мають вести дискусію не на новинних та політичних ресурсах, де все просякнуто недовірою, ненавистю, заздрістю і іншими не надто хорошими емоціями. Можливо твори Володимира Лиса не всім подобаються, для когось вони надто попсові чи не насичені необхідними деталями, але вони не заслуговують того, щоб авторові анонімно "перемивали кістки" любителі політичного чтива та непрофесіонали. З іншої сторони, нам волинянам треба гордитись, що ми маємо такого Лиса, за допомогою якого світ та Україна взнає про Волинь, а не підтримувати дискусії започатковані песвдокритиками-конкурентами.
П.С. Сказав і зрозумів, що вже сам втягнувся у непотрібну розмову :(
Відповісти
А чому, Міш, ми не мали цього передруковувати? Це що, сказав хтось невідомий і нерозумний? Коротич - без перебільшень був авторитетом у свій час. І його думка мені, як людині яка знайома з творчістю Лиса - дуже цікава. І далеко не одному мені.

Щодо того, що чиїсь твори "не заслуговують того, щоб авторові анонімно "перемивали кістки" любителі політичного чтива та непрофесіонали", то мені здається - це точно не про ті твори, автори яких претендують на популярність і визнання. Форуми, де обговорюють книги фільми і музику, з"явилися чи не першими в інтернеті.
Чому це має бути прерогатива професіоналів??? Як ти розділиш людей на тих, хто має право критикувати книгу Лиса і на тих, хто на це не має права??? Лис що, писав її тільки для "професіоналів"??? Ні, він її писав для всіх! Це не є наукова праця, високоінтелектуальне ессе чи релігійний трактат. Це звичайна "літературна попса". Тобто популярна література. І оцінювати її мають право всі, хто це прочитав. Тим більше - Коротич.

P.S.

Новинні та політичні ресурси, де все просякнуто недовірою, ненавистю, заздрістю і іншими не надто хорошими емоціями - це ти про кого? )
Відповісти
Юра, я розумію чому такі блоги з"являються. Просто один автор (Матвієнко, який окрім того що ніби є політичним експертом ще й пише і намагається продавати свої художні книжки) заздрить іншому (Лису) і прикриваючись авторитетом (Коротичем) хоче нібито попустити і Лиса, а заодно і Забужко. Виглядає дуже по українськи :(

А те, що Ви передрукували це, і долучились до чужих "розборок", то це звичайно Ваше право. Але мені, як Вашому читачу було це ще неприємніше читати тут, ніж на УП. Звичайно творчість Лиса це не "священна корова", але правило "бий своїх, щоб чужі боялись" далеко не завжди доречне і справедливе.

А про новинні та політичні ресурси, де все просякнуто недовірою, ненавистю, заздрістю і іншими не надто хорошими емоціями це я не конкретно про якесь видання, а в контексті того, що 95 % коментаторів анонімні і вони ж продукують срач та викид негативу.

Зробіть коментування лише через соцмережі і тоді загальний тон і контекст дискусії буде зовсім іншим.
Відповісти
На коментаторів під ніком "правда" не орють і не сіють, вони самі народжуються. А щодо "мракобісся", то автору, по-перше, варто глянути в Вікіпедії значення цього слова. Часів, в які народжуються, не вибирають. Така була епоха. Нині на порядок більше мракобісів і виродків, ніж було тоді. Тільки тоді їх народжував режим, а сьогодні вони самі себе "народжують". Згаданий коментатор, як не сумно, обскурантист і тодішній, і теперішній.
Відповісти
Заголовок надо было попроще, что-то типа "Наших бьют".))) За земляка, который кстати проработал в советских СМИ не меньше Коротича, только не смог достичь его уровня и славы, все готовы глотки драть, вернее клавы размолотить. Вы бы ребятки прислушались к словам метра, ведь он написал "Маска"- милая книга, но не дотягивает не только до Дюма, но и до Амиреджиби или Окуджавы, но хорошо, что она есть. Очень хорошо. И читаю с удовольствием". Но ваш узколобый болотный патриотизм видит только критические мысли. Клоуны вы, клоуны.
Відповісти
підіть у бібліотеку і візміть підшивку рад.волині і почитайте - дуже багато цікавого прочитаете в статтях лиса того часу
Відповісти
Тут Коротич маху дав в оцінці Волині.Там цілі села були з потомків Рюриковичів. Така вже їх історична доля.Так що аристократизм волинян у них в крові.Українв гостро потребує книг на історичну тематику, а також книг у жанрі історичного або юридичного тріллера...І дуже б хотілося щоб сам Коротич написав щось і сам, а не тільки колонку у Бульварі.Його непересічний талант це дозволяє.
Відповісти
Дааа, да у нас 90 процентов Луцка сплошь аристократы, в основном живут на 33-ем и 40-вом. Как пойдешь в гости в те края, так сразу окунаешься в аристократическую среду. Ощущаешь ее всеми фибрами своей плебейской души. Спасибо, повеселили.
Відповісти
Аще Лис видумував погоду і займався плагіатом
Відповісти
Абсолютно слушні зауваження. Лис звичайно наш і його треба любити, але не можна закривати очі на недоліки. Не варто з відчуття патріотизму виховувати у себе поганий смак.
Відповісти
Та кожнем має право на власну думку.
В нас існує якась дивна заборона критикувати людей,які є відомими. Для Лиса така рецензія - це можливість удосконалюватися. А щодо шанувальників творчих доробків письменника, ну то вони їх читали, читають і читати будуть (вони не надто переймаються такими рецензіями). Тому дивуюсь образам, які вислювлюються у коментарях. Такі рецензії швидше навпаки, сприятимуть популяризації творів автора, бо ж навіть ті, хто не читав, зацікавляться романом.
Відповісти
Якщо критикують, - значить -цікавляться, читають, а це вже багатозначність для самого письменника. У нас критикувати вміють всі, це ще з часів СРСР така риса залишилась, але не забуваймо, що гостра критика_ це Чудова реклама, вона бере за живе і заставляє читача взяти в руки цю книгу. Отже, п.Лис, на цьому фоні критиканства, Ви стаєте відомим письменником, хай Вам щастить!
Відповісти
Прочитала оце ниття... Що можу сказати, слава тобі Господи, що Володимир Лис не описує годинами природу, одяг та все інше, що змушує мене перегортати сторінки книжок не читаючи. Навіщо мені тая природа??? Навіщо мені детальний опис гудзиків та застібок графині??? Я люблю Лиса саме за динаміку, за те, що він знає, немов би відчуває де треба спинитися і перейти до іншого. Якщо ж комусь із людей захочеться зробити історичний екскурс до Волині, можна піти до музею, звернутися до наукової літератури, і побачити там і одяг, і природу, і детальний опис побуту тих часів. Дуже дивують люди, які лізуть за історією до художньої літератури...
Відповісти
Ви краще поцікатеся родоводом Рюриковичів, може, себе знайдете, втішитесь. А якщо серйозно, то до чого тут сучасний Луцьк і події в "Масці"?. За 200 з лишком років голуба кров стала звичайною. А от пану Коротичу зауважу, що волинські магнати були одними з найбагатших при усіх дворах (жили тихо і кишеньки набивали), до того ж є історичні докази їх позашлюбного родинного звя"зку із польськими князями і навіть королями, які охоче платили свої "аліменти". Так що волинські провінційні панянки одягались незгірш столичних.
Відповісти
Останні новини
Письменника Володимира Лиса розкритикували за його роман
17 листопад, 2013, 09:34