100-річна ветеранка УПА "Леся" розповіла, як рятувала повстанців у волинських лісах

Міський голова Володимира Ігор Пальонка відвідав 100-літню Олену Ковальчук - єдиної жінки у місті, яка має статус ветерана ОУН-УПА.

Про це повідомили у Володимирській міській раді

«Дякую за те, що ви у свої молоді роки все робили для того, аби Україна відбулася. Хай Бог дає вам ще здоров’я, щоб обов’язково дочекалися перемоги», – побажав Ігор Пальонка, вручаючи жінці квіти, подяку і грошову допомогу.

Ще до початку Другої світової війни юна Олена, приписавши собі років, влаштувалась на роботу на залізничну станцію, де займалась оформленням документації, відправленням вантажів.

Там же вона освоїла азбуку Морзе, яка згодом дуже згодилася їй у підпільній роботі. Знала досконало російську, оскільки мала батька росіянина. Коли з наближенням німців постало питання евакуації залізниці на схід, на неї розраховували, затримали виїзд, чекали, але вона на пункт збору не з’явилася. Зрештою, цим і врятувалася, оскільки ешелон розбомбили.

Якось із лісу завітали хлопці та попередили, що насувається облава. От тоді Олена, якій не було і двадцяти, прийняла рішення долучитись до повстанців, її сестра залишилась тоді вдома і була вивезена у Німеччину.

Побратими дуже любили Олену, вона мала позивний «Леся». Гарно декламувала вірші, зокрема, Лесі Українки та інших поетів, вправно грала на гітарі, співала романси. Однією із її функцій було надання медичної допомоги пораненим. Серед врятованих нею і Петро Мартинюк на псевдо «Дуб», воїн УПА, який згодом пройшов радянське ув’язнення, був учасником Норильського повстання, а вже у роки незалежності став станичним Володимир-Волинської міськрайонної організації Братства ветеранів ОУН-УПА Волинського краю імені полковника Клима Савура.

Через багато років, у 90-ті, вони випадково зустрілись у Володимирі, пан Петро щиро зрадів зустрічі, плакав, обіймав свою рятівницю. Часто потім бачились під час патріотичних зібрань на Вовчаку.

Після війни Олену намагались викрити, хтось написав відповідний донос, але на очну ставку потрібний свідок тоді не з’явився. Тож прямих підтверджень органи слідства не отримали. Допомогло і те, що її чоловік, а вона вже була заміжньою за своїм Василем, був фронтовиком, інвалідом війни, мав ордени та медалі.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!