На Волині матір захисника організувала на своєму обійсті волонтерську кухню. ФОТО

Близько п’ятнадцяти жінок з Іванич об’єдналися задля підтримки захисників. Їхній напрямок у волонтерстві – приготування смачних домашніх страв для воїнів, що нині виборюють перемогу України. Вареники, налисники, голубці, олів’є, вінегрет, а ще пишні випечені у печі на дровах пироги з яблуками та ягодами – гостинці, які раз у десять днів передають через волонтерів на передову. Організувала й налагодила процес приготування харчів Надія Рубан, очільниця громадського об’єднання «Спілка матерів військовослужбовців Іваничівщини».

Про це пише Слово правди.

«Коли почалася повномасштабна війна, кожен намагався активізувати усі ресурси й робити максимум для допомоги воїнам, для наближення перемоги. Ми вирішили зайнятися приготуванням домашніхстрав для бійців. До цієї справи долучилися, найперше, мої подруги, сусідки, куми – живемо в одному районі, тож збираємося дружною командою й разом працюємо», – розповідає Надія Миколаївна.

Волонтерська кухня розташувалася на обійсті Світлани Хорост.

«Просторе приміщення моєї літньої кухні чудово уміщає усіх охочих готувати страви для воїнів. Коли робили ремонт, вирішили стару пічку не викидати, а модернізувати. Ця ідея належала зятеві, завдяки якому нині велика сучасна піч служить не лише для випікання хліба для родини, а й для приготування смачного для захисників», – розповідає Світлана Володимирівна. Жінка на початку повномасштабного вторгнення надала прихисток сім’ї переселенців, яких війна вигнала з рідного дому. А згодом визвалася готувати вареники для бійців. Саме ця українська національна страва стала першою, за яку узялися «Іваничівські господиньки». А згодом вирішили розширювати діяльність і поповнювати меню.



«Печемо у печі на дровах ароматні пироги – з яблуками, вишнями, ревенем, смажимо налисники, які начиняємо сиром, рисові та гречані котлети, тушкуємо голубці та капусту, а ще робимо салати олів’є і вінегрет, буряк по-корейськи, намазку з сала і часнику. Деякі страви готуємо лише у холодну пору року, а те, у чому впевнені, що не зіпсується – постійно», – розповідають волонтерки.

Вони працюють завжди гуртом. Серед тих, хто постійно долучається до такої діяльності – Руслана Микитюк, Надія Павловська, Галина Зинюк,Неоніла Вітошко, Валентина Мартин, Любов Бобак, Лілія Бояр, Леся Мудринець, Марія Спиридон, Орися Черній, Галина Романюк, Лариса Савчук. А ще чимало людей надають продукти або ж гроші на їхнє придбання.

Жінки розповідають, що часто їх просто на вулиці зупиняють земляки й запитують, у чому мають потребу, а згодом приносять усе з переліченогододому до волонтерок, у місцеву бібліотеку, де виділили окремий зал для збору харчів, адже там теж діє своєрідний волонтерський центр – працівники й відвідувачі разом і сітки плели, й шкарпетки в’язали, а зараз формують ситний перекус – енергетичні пакуночки. Долучається до тих, хто готує страви для воїнів – Петро Грисюк, який вдома варить тушонки. Допомагає йому у цій справі Дана Смаль. Амісцева вчителька Наталія Бенев’ят самостійно печиво пече, інколи по 10 ящиків приносить.



«Є кілька людей, які постійно долучаються до збору продуктів. Наприклад, одне подружжя періодично ковбаси закуповує. Оксана Степанівна, що працює в селищній раді, олію купує й передає. Степан Баскевич якось чотири ящики сала надав, а зараз при необхідності смалець для випікання печива дає», – каже пані Надія.

«Коли я заходжу на ринок, де торгують сиром,молоком, яйцями, то людинадають частину привезеної продукції на приготування страв для воїнів. Нас усі вже знають, тож просити долучитися до доброї справи рідко доводиться», – зазначає волонтерка Надія Третяк.

«Маємо постійну потребу у відрах і ящиках для пакування, тож продавчині магазинів їх для нас збирають. Перед великими святами, коли особливо хочеться порадувати наших хлопців і дівчат традиційними м’ясними стравами, копченостями, випічкою, наприклад, пасками, то я і через соцмережі звертаюся до односельців і публікую список необхідного, й особисто обдзвонюю підприємців і прошу не стояти осторонь – ніхто не відмовляє», – ділиться Надія Рубан, яка веде окремий зошит, де записує дані про усю надану продукцію і зібрані кошти. А ще обов’язково оприлюднює звіт на своїй сторінці у фейсбуці зі щирими словами вдячності усім, хто підтримує господиньок.



«Звісно, наші воїни достатньо забезпечені продуктами, але завжди хочеться чогось домашнього, тож готуємо, аби порадувати їх чимось смачним, – каже пані Надія.– З усієї округи волонтери довантажують автомобілі, що вирушають на передову, нашими стравами. Частоз Нововолинська, Благодатного приїздять за харчами. А ще тісно співпрацюємо з подружжями волонтерів Оксани і Олександра Куценків, Світлани й Олега Онуфрієнків, які з сусідньої Литовезької громади доправляють гуманітарні вантажі воїнам. Бувають випадки, коли на фронт після відпустки чи лікування повертаються наші захисники-односельці, то теж надаємо продукти з собою. Якось воїн з Нових Іванич після виписки з госпіталю повертався на передову, волонтери відремонтували його автівку, пошкоджену обстрілами, а ми, дізнавшись, коли він мав вирушати у дорогу, швидко організували смачну передачу».

Інколи господиньки домашню випічку відправляють адресно – до військових з громади з допомогою землячки Галини Дзеньків. Вона тримає контакт із доброчинцями з Чехії, які періодично закуповують для воїнів необхідні речі, а жінка, сформувавши все зібране в одну посилку, відправляє «Новою поштою», адресатам.

«Коли десь почуємо про те, що хтось рушає до воїнів, швиденько збираємося й готуємо для них домашніх страв. Буває, телефонують, що передача потрібна терміново, тож вирішуємо, що можемо запропонувати «на вже». Інколи маємо певні заготовки, як от наліплені й заморожені вареники», – розповідають волонтерки.

Ці жінки постійно шукають варіанти, як доставляти на далеку відстань харчі, аби вони не зіпсувалися. Часто використовують вакуумне упакування, заморожують вироби, а ще нещодавно підгледіли у колег варіант «термоса», коли стінки ящика обкладають пінопластом.

Окрім домашніх страв, волонтерки передають і засоби гігієни. Час від часу Надія Рубан з письмовим проханням надати спреї від комарів, вологі серветки, станки та крем для гоління, рідке мило, сухий душ та інші засоби для воїнів звертається до керівника ТОВ «Вигідна покупка» (магазин «Аврора») Олександра Доценка, який не відмовляє. Торік вологі серветки просили також у магазині «Єва» й отримали цього товару на п’ять тисяч гривень.

Щоразу слова вдячності від захисників отримують «Іваничівські господиньки», а ще за свою волонтерську діяльність цей колектив нагороджений подякою командира 14-ої ОМБр та бійців 100-ої бригади ТрО. Саме у складі 55-го батальйону тероборони нині захищає Україну молодший син Надії Рубан Володимир. За плечима у захисника – участь в антитерористичній операції на Донбасі. Тоді, у 2014 році й розпочався волонтерський шлях пані Надії.

Вона збирала однодумців на Іваничівщині задля того, щоб забезпечувати потреби воїнів. Коли постала необхідність у маскувальних сітках, жінка організувала земляків для їх плетіння. Збиралися небайдужі у колишньому приміщенні управління агропромислового комплексу, де волонтерам виділили окремий зал. Жінка пригадує, що до спільного заняття долучалися хто коли міг: приходили пенсіонери, в обідню перерву, перед чи після роботи поспішали працівники організацій, що розташовані неподалік. Готові вироби передавали у тоді ще 51-у бригаду, 24-у, 80-у – куди б не прямували місцеві волонтери, усюди відвозили маскувальні засоби. Тісно співпрацювали з Петром Сопронюком, який до останніх своїх днів збирав та привозив з-за кордону допомогу військовим, а нещодавно відійшов у Вічність під час однієї з таких поїздок. Він завжди й в усьому сприяв діяльності небайдужих іваничівців й неодноразово із Польщі привозив сітки-основи для плетіння. У офісі Петра Захаровича часто формували передачі для воїнів, а на ті напрямки, у яких не вирушали волонтери, відправляв посилки «Новою поштою».

З 2015 року пані Надія очолює Спілку матерів військовослужбовців Іваничівщини. Чимало ініціатив це громадське об’єднання уже реалізувало. Зокрема, завдяки їхнім зусиллям в парку спорудили пам’ятний знак «Герої не вмирають» на честь загиблих земляків. На алеї торік у пам’ять про тих, хто віддав за Батьківщину життя висадили червоні дуби, а дещо раніше сім’ї полеглих у боях захисників посадили тут кущі троянд. Окрім цього, завдяки клопотанню учасниць Спілки, воїни АТО за кошти тоді ще районного бюджету оздоровлювалися та проходили реабілітацію у санаторії-профілакторії «Шахтар», що діяв на той час у Павлівці.

Як раніше, так і зараз,усі старання Надії Рубан, а також її команди господиньок, спрямовані на підтримку воїнів. «Крокуємо до перемоги разом», – цим принципом керуються іваничівські волонтерки, показуючи приклад згуртованості й нагадуючи, що нині кожна добра справа – задля спільної мети.

Валентина ТИНЕНСЬКА
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!