На Волині попрощалися з двома Героями – Олександром Філоном та Русланом Ілюшиком. ФОТО

Сьогодні, 1 липня, на Волині провели в останню путь двох волинських Героїв – Олександра Філона та Руслана Ілюшика.

Про це повідомив міський голова Ковеля Ігор Чайка у фейсбуці.

Він написав, що обоє воїнів на цій війні – з перших днів.

«Руслан Ілюшик міг би, за віком, бути Саші Філону за батька. Першому назавжди 48. Саші – 25, у липні мало б бути 26. І ось вони сьогодні зустрілися на цій площі як Герої, як чоловіки з великими серцями, в яких вони несли святу любов до своєї країни. За яку і полягли», – йдеться у дописі.



Ігор Чайка також додав, що про Сашу Філона написано багато. Він був публічною людиною, тож всі знають, що він, схоже, з прошивкою воїна вже народився. З дитинства займався рукопашем гопак, потім і сам викладав у спортивному клубі «СІЧ», був очільником місцевого осередку Національного Корпусу і керівником ГО Цивільний Корпус «АЗОВ».
Це не просто назви. За цими структурами - філософія українця-воїна. Будівничого і стратега.

«Коли була створена Молодіжна рада при Ковельському міському голові, всі без вагань віддали за нього свій голос. І я вважаю, що ми залишимо Сашу почесним головою Молодіжної ради Ковеля на всі роки», – написав Чайка.



Міський голова також зазначив, що Олександр Філон був активістом, але тим воїном, який передбачав велику війну ще коли був у «Азові» в 2015-16 роках, і готувався до неї.

8 травня цього року разом із побратимами, ковельчанами-бійцями взводу підрозділу «Вовча зграя» 3-ї окремої штурмової бригади, командиром якого був, Саша прийшов у міськраду на зустріч.



«І я не міг уявити, що бачу його востаннє. Скільки духу, яка шалена мотивація, розуміння цілі, гордість за те, яке в них спорядження, підготовка. Здавалося, Саша заговорений проти смерті. Та, на жаль…

Дякую тобі за те, що ти був. Ми мали за честь знати тебе. Що ти був і залишишся взірцем патріота і воїна. За прапор «Вовчої зграї», який подарував і який для нас – велика цінність», – написав міський голова.



Попрощатися з Сашою сьогодні приїхали командир роти третьої окремої штурмової бригади Євген Ковальов разом з побратимами.

Ковельчанин Руслан Ілюшик ніколи не мав, на відміну від Саши Філона, бойового досвіду. Але він пішов на війну 25 лютого добровольцем.



І воював понад рік, втрачаючи, крок за кроком, і так не надто міцне здоровʼя. Як результат – його серце не витримало. 27 червня він помер у госпіталі Полтави.

«<Для молодих бійців> він був батьком. Опікувався хлопцями і прораховував ризики. Тішився, коли його прогнози й розрахунки для піхоти були правильними. Коли хлопці, попри прильоти, були живими, бо він все зробив правильно. І тоді дзвонив мамі і казав, що вона може ним пишатися.



Як і може пишатися ковельська школа 1, в якій вчився. І технікум харчових технологій у Луцьку, де отримав економічну освіту. Бо це ті цеглинки, які будують людину, її гідність і патріотизм», – додав Чайка.



Він також зауважив, що Руслан Ілюшик не був публічним, працював останні роки до війни на будівництві, намагався бути прикладом своєму синові Станіславу, дуже любив рослини. Мріяв пожити і попрацювати на землі.

Інформаційне агентство ВолиньPost висловлює щирі співчуття близьким загиблих Героїв! Вічна памʼять, честь і шана!
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!