23-річний реабілітолог з Волині ставить на ноги людей, які не ходили

Петру Гаврилюку всього 23 роки, а він вже ставить людей на ноги. У його сім’ї медиків нема, мама вчителька, а четверо старших братів займаються далекою від медицини роботою.

Чоловік бачив себе у спорті, але здати вступні іспити, щоб навчатися на фізкультурника, завадила… вітрянка. Тож згодом закінчив відділення реабілітації. Не так давно її більше пов’язували з відновленням спортсменів після травм, сьогодні ж це перспективна галузь медицини, - пише "Вісник і Ко".

Позитивні результати реабілітології Петро Гаврилюк помітив, коли працював у волинському санаторії «Пролісок». Після його курсу лікування люди, які не ходили або проходили сто метрів за годину, ставали на ноги чи долали цю відстань за п’ятнадцять хвилин. Тепер Петро Гаврилюк працює у «Хребет-центрі» у Луцьку.

Лікар-реабілітолог Петро Гаврилюк повертає до повноцінного життя хворих після інсультів, хірургічних втручань, при порушеннях опорно-рухового апарату. Вік пацієнтів різний – від малечі до сімдесят плюс. До реабілітолога приводять діток, які ходять на пальчиках, мають клишоногість, сколіоз, порушення постави, ДЦП, аутизм – лікар допомагає покращити рухливість. А от старші люди частіше звертаються з протрузіями, грижами. Як зазначає Петро Гаврилюк, грижі можна вилікувати, але це довготривалий процес, який може розтягнутися навіть до двох років. Міські люди «заробляють» грижі від сидячої роботи, внаслідок чого страждають грудний, шийний відділи, а сільські – від непосильної фізичної праці, від різких рухів, коли піднімають чи тягнуть на себе важке – от тоді і «стріляє» у попереку.

Також Петро Гаврилюк допомагає тим, хто має післяопераційні рубці, особливо у жінок після кесарського втручання. Адже рубці призводять до порушення постави чи болю у попереку, а після лікування стають більш еластичні і не сковують в русі.

Останній рік у «Хребет-центр» і зокрема до Петра Гаврилюка звертаються по допомогу наші військові, які повертаються з фронту. На передовій тяжко трудяться, копаючи окопи, носять важку зброю, бронежилети, тому нерідко надриваються, травмують ноги, руки. А ще сплять на сирій землі, у холодних бліндажах – і застуджують спини.

"Нерідко хлопці страждають підвищеним тиском, бо переживають на фронті стреси, а після масажів, кінезіотерапії відчувають полегшення. При осколковому пораненні військовому можна полегшити больові відчуття, покращити рухову активність", – зазначає Петро Гаврилюк.

Дуже допомагає у роботі реабілітологу технічне забезпечення – ортопедичні корсети, ходунці. На жаль, ті, що продаються у нас, поступаються іноземним аналогам. Наприклад, закордонні корсети не тиснуть по боках, ліпше фіксують грудний відділ, а іноземні ходунці без зусиль хворого краще втримують рівновагу.

"Коли щось болить, то це перший сигнал, що організм дає збій, – каже Петро Гаврилюк. – Я часто повторюю народну мудрість: у Китаї йдуть лікуватися за три роки до хвороби, а у нас – за три дні до смерті. Тож не зволікайте, бо таблетка зніме біль, але проблема в організмі залишиться".

Для консультацій можна звертатись за телефоном 099-62-56-234.

Поради Петра ГАВРИЛЮКА
* Щоб м’язи працювали, щодня робіть зарядку! Хоча б 5 хвилин! Жінки можуть і на кухні це робити: нахилити голову вліво, вправо, зігнути одну ногу, другу. Чоловіки навіть за кермом можуть виконувати вправи, які не відволікають: глянув у вікно в один бік, в інший. Робити систематично і не один раз!

* У селі кажуть: я щодня труджуся, тому роблю зарядку. Але це не зарядка, а велике перенавантаження для м’язів. Тож і сільським жителям треба щодня виконувати вправи!

* Після 10-річного віку не варто робити кругові оберти головою, тому що виникнуть спазми. Ліпше нахилити голову вперед-назад, вправо-вліво.

* Не можна нагинатися і різко піднімати щось важке, бо з часом «стрілятиме» у поясниці. Згадайте, як це роблять штангісти. Вони присідають у колінах і лише тоді піднімають штангу.

* Більше рухатися, щоб м’язи постійно працювали!
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!