Що лучани думають про старість в пансіонаті

Як ставляться лучани до закордонної традиції «доживати» у пансіонаті вирішили з’ясувати журналісти.

Опитування проводило видання Слово Волині.

За кордоном набуває популярності практика, коли люди пенсійного віку переїжджають мешкати до спеціальних пансіонатів. Там для них забезпечують не тільки медичний догляд, але й створюють своєрідний «клуб за інтересами»: цікаве дозвілля та ідеальний комфорт. А діти та внуки навідуються до стареньких у гості.

В Україні ж до так званих будинків престарілих потрапляють ті, хто не має близьких родичів. Не прийнято у нас проводити старість з чужими людьми.

«Бувають різні ситуації. Є пансіонати, де хороше медичне обслуговування, догляд і там старшим людям з особливими потребами може бути краще. Але має бути обов’язково згода старших людей, їх бажання жити там. У будь-якому разі, треба вирішувати індивідуально, бо ж різні сім’ї бувають», ‒ каже Христина.

Військовослужбовець Анатолій каже, що з такими проблемами не стикався. «Я над цим ніколи не замислювався, бо у мене немає нікого такого віку. Якби були батьки, то, може, щось про це знав би. А так я далекий від цієї тематики», ‒ говорить він.

На думку пенсіонерки Олени, будинки престарілих ‒ не в українських традиціях. «Для українців це не зовсім те, що треба. Я вважаю, що якщо хороша сім'я, діти, то батьки повинні бути разом з ними. Хоча в спеціалізованих закладах і забезпечують лікування і догляд, однак я думаю, що при бажанні все можна зробити вдома. У будь-якому разі, це непросте питання, треба зважати, які умови в родині і які діти. Варто розуміти, що старі люди живуть життям дітей, для них важливо бути з родиною. Вони ж люблять своїх дітей і онуків, це дорогі люди для них, вони їх виростили. Мабуть, молоді важко зі старими людьми, але ж всі колись будуть старими і відчують те все на собі», ‒ переконана вона.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!