На місці школи №5 був цвинтар: розповіли, як створювали райони Луцька

У питанні територіального розвитку та появи нових районів Луцька найцікавіші останні двісті років, коли почався інтенсивний розвиток міст. У цьому часовому відрізку луцький краєзнавець Олександр Котис, який також очолює відділ охорони культурної спадщини Луцької міської ради, виділяє міжвоєнний період та 70-80-ті роки радянського часу. Саме тоді в Луцьку все розвивалося, місто розросталося територіально.

Про це він розповів в інтерв’ю громадській організації «misto. перезавантаження». ІА Волинські Новини підготувало текстовий варіант розповіді.

Містечко-колонія для державних службовців

Як зазначив Олександр Котис, у міжвоєнний період спостерігалася тенденція влади розбудовувати нові райони для конкретних жителів.

«Це було не просто освоєння територій та забудова міста. Тоді забудову планували для якихось конкретних верств населення. У середині 20-х років з’явилося таке собі містечко-колонія для державних службовців, тобто працівників банків та усіх установ. Це район сучасних вулиць Шопена, На Таборищі, Літньої, у районі Палацу учнівської молоді, Волинського краєзнавчого музею та слоника. Ось ця ділянка між стадіоном і музеєм виникла в середині 20-х років. До сьогодні збереглися будівлі, які було зведено у той час. Це дво- або триповерхові будиночки характерного народно-романтичного стилю. Їх і зараз можна впізнати», – каже краєзнавець.

А на місці, де зараз стоїть слоник, раніше був просто пагорб. Коли будували колонію для держслужбовців, то створили і міський парк. Там, де зараз слоник, був фонтан. Асфальт на доріжках проклали в радянський час, але саму логістику було розплановано у 20-х роках. Фонтан перестав працювати у часи війни, після закінчення якої радянська влада поставила там слоника з Моською. Однак зараз лучани знають, що це просто слоник.

Містечко для військових та цвинтар на місці 5-ї школи

Ще одним потужним районом, зі слів Олександра Котиса, було містечко для військових. Польською мовою воно називалося офіцерське. Але якщо подивитися, хто там жив, – то це просто містечко для військовослужбовців. Тобто там жили і лікарі, і солдати різних рангів. Це сучасні вулиці 8 Березня, Огієнка, проспект Перемоги, Червоної Калини, Саперів, тобто фактично від Сапалаївки до 5-ї школи.

«Тоді 5-ї школи ще не було, це вже радянська споруда. А на тому місці розташовувався протестантський цвинтар. Старожили згадують, що коли копали котлован і закладали фундамент, то ці кістки викопували та десь їх дівали. До речі, це в міжвоєнний період цвинтар був протестантським, а ще в Першу світову війну там ховали загиблих воїнів австро-угорської армії, яка тут воювала. Там для них зробили цвинтар з меморіалом – це була невеличка споруда, до якої приходили люди і могли поставити лампадки та помолитися», – розповідає посадовець.

На місці Київського майдану було село

Олександр Котис зазначає, що місто розвивалося на схід. У районі сучасного Київського майдану є вулиця Задворецька. Дворець – це назва села, яке було на місці Київського майдану. Там є ділянка, де збереглися старі хати. Вона розташована у дворах багатоповерхівок. Коли там гуляти, то можна знайти 10-15 цих хат, тобто село ще трішки збереглося.

У міжвоєнний час Луцьк дійшов до Дворця та почав його поглинати. Стали розвиватися теперішні вулиці Дубнівська і Рівненська. В радянський час це все продовжилося.

Радянський період та індустріалізація

Олександр Котис каже, що розвиток нових районів, забудова і освоєння нових територій у радянський період – це значно більший масштаб, ніж в міжвоєнний час.

«Будівництво 33-го, 40-го, на Гнідаві, на Львівській – це просто вибухове розростання. Після Другої світової війни населення Луцька важко порахувати, бо перед війною 60% становили євреї, але практично усіх їх винищили. Тому в Луцьку залишилося до 20 тисяч населення із 45 тисяч довоєнних. А до початку 80-х років у місті вже було 180 тисяч населення. Таке зростання спричинене індустріалізацією, будівництвом нових фабрик та заводів, зокрема підшипникового, меланжевого, які мали всесоюзне значення. Ці об’єкти притягували колосальну кількість робітників, яким потрібно було десь жити. Раніше на місці 33-го та 40-го районів було просто поле, там росли кукурудза і пшениця. А на місці забудови, де зараз «Порт Сіті» та інші будинки, був невеличкий аеродором для кукурузників, санітарної авіації. Там був ангар, де її ремонтували. Але історія швидко помінялася. Здається, ще у 80-х роках він був, а потім територію почали потрошки забудовувати», – резюмував краєзнавець.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!