Волинянка завдяки донечкам-близнятам почала створювати оригінальні речі

Жителька Бихова Любешівської громади Оксана Пилипчук в’язати навчилася, ще будучи малою. Адже постійно спостерігала, як мама вправно керувала спицями, створюючи оригінальні та красиві вироби із пряжі. Тепер же вона сама не уявляє життя без улюбленого заняття – в’язання.

А розпочалося все відтоді, коли на світ з’явилися донечки-близнята. Їх для молодої мами хотілося одягати однаково, однак на той час придбати аналогічні речі було дуже складно. Тож Оксана Петрівна вирішила пригадати рукодільну науку, яку ще в дитинстві перейняла від своєї мами, - пише Нове життя.

«Пам’ятаю, що колись мама мені завжди в’язала якийсь одяг. Тож біля неї і я навчилася в’язати, вишивати. Згодом пройшла курси крою і шиття, щоправда, професійне життя із цим не пов’язала. Маю диплом ветеринара», – посміхаючись розповідає Оксана Петрівна.

Тож для своїх трьох донечок, жінка в’язала багато різного одягу. Зокрема, жилетки, пов’язки, кофтинки, костюми та багато іншого. Ідеї і натхнення черпала із спеціальних книжок, журналів, усіляких вирізок, які зберігала її мама. Тепер же із цим узагалі проблем немає, адже на просторах інтернету – усе, що забажаєш.

«Дивлюся і платні, і безкоштовні майстер-класи. Мені цікаво щоразу пробувати створювати нове, особливе. Буває, що коли задумаю щось, то не зупинюся, поки не вдасться. Інколи доводиться і десять разів розпорювати, аби отримати хороший результат. Загалом вважаю, що головне – любити те, що робиш», – каже Оксана Пилипчук.

Майстриня в’яже спицями, пряжі замовляє у спеціальних інтернет-магазинах. Раніше нитки в основному брала турецького виробництва, тепер же, після трагічних подій через землетрус, ціни на них значно зросли і замовити не так уже й просто. Але, як розповідає бихівчанка, нічим не гіршою є пряжа чернігівська. Тож в основному нині в’яже із ниток українського виробництва.

На замовлення бихівська майстриня створює оригінальні в’язані сукні, кофтинки, кардигани, рукавиці, шарфи, хустини, шапки і т. д. «Наприклад, кофтину 46 розміру можу створити за два дні. Це якщо у той час не маю багато домашніх справ. В основному рукоділлям займаюся вечорами. Бо ж у селі роботи щодня вистачає. Раніше, коли виключали світло, то я навіть не помічала, як швидко проходив той час. Нудьгувати точно не було коли: вмикала акумуляторну лампу, брала до рук спиці, нитки і створювала чергові вироби», – ділиться Оксана Петрівна.




Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!