Більшість наративів білоруської пропаганди співзвучні з кремлівськими, – експертка. ІНТЕРВ'Ю

Білоруська пропагандистська машина з початком повномасштабної війни росії проти України суттєво набрала обертів. Виконуючи завдання із кремлівських методичок, білоруські державні ЗМІ іноді поширюють абсурдні речі, як-от про американські біолабораторії в Україні чи будівництво польської воєнної бази на Волині.

Про кремлівську пропаганду загалом та білоруську як її складову громадська організація «Інформація в чистому вигляді» поспілкувалася із аналітикинею фактчекінгової платформи VoxCheck Мирославою Марковою.

– Розкажіть, чи перебуває білоруська пропаганда у полі зору проєкту VoxCheck? Яким чином і як давно, якщо так?

Так, VoxCheck моніторить білоруське інформаційне поле у рамках одразу кількох проєктів. По-перше, з 2020 року ми стали членами фактчекінгової програми Meta, у рамках якої перевіряємо та спростовуємо неправдиву інформацію, які поширюють користувачі платформи. Взагалі ми відповідаємо саме за український сегмент фейсбука, однак зрозуміло, що у соцмережах немає кордонів: ті самі фейки, дезінформаційні наративи, а особливо конспірологічні теорії поширюють користувачі з абсолютно різних країн. Тож інколи доводиться мати справу з фейками білоруської пропаганди, особливо коли вони стосуються українського контексту.

По-друге, ми у співпраці з USAID «Підтримка реформи охорони здоров'я» ведемо проєкт «Дезінформація вбиває» — моніторимо медіа та соціальні мережі України, росії та Білорусі та виявляємо дезінформацію про медицину. Щотижня ми випускаємо текстовий аналіз дезінформаційних наративів у медіа, зокрема тих, які могли піти від білоруського агітпропу. А загалом усі кейси дезінформації, які ми зібрали за майже рік проєкту, можна знайти у нашій базі медичних фейків «Дезінформація вбиває».

Крім цього, ми моніторимо поширення кремлівських наративів у медіа 6 європейських країн: Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Італії та Німеччини. І коли аналізуємо численні неправдиві повідомлення, то бачимо, що інколи джерело дезінформації про Україну — це апарат білоруської державної пропаганди, а здебільшого саме політичне керівництво країни.

– Роль білоруської пропаганди — це лише підсилення прокремлівських пропагандистських рупорів чи вона має і певні власні цілі теж?

Ми можемо говорити, що більшість наративів білоруської пропаганди співзвучні з кремлівськими, але можуть переслідувати власні цілі. Але це тому, що наративи — це дуже гнучкий та адаптивний інструмент, і одні й ті ж наративи можна використовувати для абсолютно різних країн, політичних режимів та інфоприводів.

Візьмемо для прикладу типовий кремлівський наратив про те, що будь-які протести громадян за свої демократичні права — це не справжні протести, а організовані чи підтримувані Заходом виступи. По-перше, це необхідно, аби дискредитувати протестувальників як несамостійних та підконтрольних комусь. По-друге, щоб показати росіянам, що такі протести призводять лише до якихось негативних наслідків, аби вони не мали навіть інтересу виступати проти власного тоталітарного режиму. Згадайте, скільки разів пропагандисти говорили «нам Майданів не треба» — тобто намагалися дискредитувати українську Революцію Гідності і вказати на якісь начебто її страшні наслідки.

Той самий наратив про «західне управління» протестувальниками використала білоруська пропаганда під час мирних демонстрацій проти режиму Лукашенка у 2020 році. Вони заявили, що мітингувальників організували десь на Заході. Наратив той самий, але використаний уже у власних цілях: переконати решту громадян, що до мітингарів приєднуватися не варто, і викликати до них максимально негативне ставлення.

А якщо ми говоримо про білоруську пропаганду про Україну, то це здебільшого повторення саме тез кремля. Я би не сказала, що у білоруських державних медіа є якісь очевидні відмінні риси у комунікації російської війни в Україні. Часто білоруські онлайн-джерела передруковують повністю інформації з російських державних інформаційних агенцій, звідти ж перебирають пропагандистські штампи та наративи.



– На кого здебільшого спрямовують білоруську пропаганду (білоруси, європейці, українці)?

Кожен окремий наратив може мати різну аудиторію або один наратив можуть використовувати для впливу на різні аудиторії.

Якщо говорити про дезінформацію про Україну, то вона більше спрямована на самих білорусів та росіян, аніж на українців чи європейців. Наприклад, найбільш поширений наратив білоруської пропаганди — так звані агресивні наміри України щодо Білорусі. Періодично фіксуємо інформаційні вкиди про начебто провокації українських військових на кордоні із Білоруссю. Або фейки про те, що окремі українські підрозділи, зокрема «Азова», готуються до вторгнення у Білорусь.

Навіщо це? Перш за все, формувати у білорусів вороже ставлення до України та уявлення про загрозу з нашого боку. По-друге, підігріти кремлівський наратив про «Україну-агресора». Ще з 2014 року росія намагається переконати, що це не рф анексувала Крим та окупувала Донбас, а Україна безпідставно почала агресивну, «русофобську» політику. Ближче до 2022 року кремль посилив меседжі, що Україна напряму загрожує саме росії. А вже під час повномасштабного вторгнення раз за разом з’являлися фейки про те, що Україна загрожує безпеці й інших країн-сусідів.

Наприклад, російська пропаганда розповідала, що Україна навмисно вдарила ракетами по території Польщі. Ось тут, звісно, намагалися посіяти елемент недовіри до України як партнера та отримувача допомоги серед європейців: повторення цього фейку ми ще місяцями фіксували у медіа різних країн.

Фактично історії про загрозу для Білорусі — продовження цього ж наративу про Україну як небезпечного сусіда. Але, до речі, було б вкрай наївно припускати, що цей меседж сприймається самими українцями.

Інший приклад наративу, орієнтованого одразу на дві аудиторії — білорусів та європейців, — це неспроможність ЄС впоратися з проблемою міграції. Але це була масштабна гібридна кампанія, яка передбачала й інші заходи, крім просто дезінформації. У листопаді 2021 року режим Лукашенка створив міграційну кризу на кордоні Білорусі та Польщі. Тоді пропагандистську кампанію спрямовували і на європейців, аби показати їм: дивіться, ваші національні уряди та ЄС загалом неспроможні впоратися з міграційною кризою, вони лише відправляють силовиків жорстоко розганяти мігрантів.

Одна з цілей цієї кампанії — показати неспроможність демократичних країн реагувати на виклики. Навіщо? По-перше, зневірити європейців в ідеї ефективності союзів та демократичного устрою. По-друге, показати білорусам та росіянам начебто цинічність демократичного устрою: мовляв, ми тут розганяємо силою протести, але хоч не робимо вигляд демократичних країн. А Європа вдає демократію, але «жорстоко розправляється» з мігрантами.

– Які ще наративи білоруської пропаганди можна виокремити?

Основна тема для маніпуляцій — це «союзницькі» відносини з росією. Білоруські пропагандисти постійно розповідають про велике майбутнє, що чекатиме на Білорусь у складі «Союзної держави росії та Білорусі». Але при цьому вони вказують, начебто зможуть зберегти незалежність, яка і зараз під величезним сумнівом. Інший акцент — протистояння цього «союзу» колективному Заходу, але частина цього наративу — не лише кремлівська гегемонія, а й образа на санкції та ізоляцію.

На білоруському телебаченні люблять залякувати Європу: останній пік погроз був, коли у кремлі оголосили про передачу тактичної ядерної зброї Білорусі. Тоді пропагандисти кинулися радіти, що Білорусь тепер «ядерна держава», і спопелить усю Європу. Хоча, звісно, Білорусь не можна назвати ядерною країною, адже вона не матиме власного ядерного арсеналу та контролю над ним. Росія розмістить у Білорусь свої боєголовки та сама вирішуватиме, коли і де їх застосувати.

– Пропаганда транслюється у Білорусі лише через державні ЗМІ?

Здебільшого це все ж державні медіа, доступ до альтернативних та незалежних джерел у населення максимально ускладнений. А найбільш агресивне джерело пропаганди, безперечно, державне телебачення.

– Які кремлівські наративи зараз циркулюють в українському інформаційному полі?

Українське суспільство показало стійкість до тих наративів, які росія намагалася використати як виправдання вторгнення в Україну. Але кілька з них усе ж прижилося. Перший — безперечно, найактивніший зараз, це так звані «утиски православних» в Україні через події у Києво-Печерській Лаврі та обшуки й затримання у храмах Московського патріархату.

Другий — «утиски російськомовних» через законодавчі врегулювання з використання української у публічному просторі. Фейки на ці теми розкручує пул проросійських медіа та телеграм-каналів в Україні, які намагаються мімікрувати під українські, але здебільшого прямо просувають наративи кремля.

– Чи змінилася стійкість українців до інфовкидів?

Я вважаю, що все ж так. По-перше, зріс інтерес до питання пропаганди та дезінформації у медіа. А чим більше уваги ЗМІ виділяють питанням кремлівських вкидів, тим частіше українці чують про варіанти маніпуляцій і вчаться їх вирізняти з інформаційного потоку. Звісно, це важко: швидкість та обсяги поширення інформації в умовах війни просто шалені, людському мозку все складніше «вмикати» фільтри на все це. Але змусити людей хоча б не сприймати будь-які публікації за чисту монету, а припустити, що щось із цього — фейк, це вже велике досягнення. Просто дати поштовх до критичної оцінки інформації.

Крім цього, більше медіа почали займатися перевіркою інформації, фактчекінгом. Вважаю, що це теж позитивний тренд: так аудиторія навчається базовим крокам верифікації інформації.

До того ж, від початку повномасштабної агресії стався позитивний зсув у комунікаціях державних органів, особливо тих, що були створені для протидії дезінформації. Наприклад, українцям багато роз’яснювали, які телеграм-канали курують російські спецслужби, чому від них варто відписатися. І не лише вказували на неправдиві джерела, а й пропонували альтернативні канали з перевіреною інформацією.

Ми у VoxCheck теж до цього доклалися: ведемо телеграм-канал «Антологія брехні», де оперативно спростовуємо фейки пропагандистів, а також пишемо про складні теми простими словами. Ми називаємо це префактчекінгом: тобто ми наперед роз’яснюємо теми, що можуть стати приводом для маніпуляцій, а отже наша аудиторію вже буде готова до потенційних вкидів. Це теж спосіб робити суспільство стійкішим до дезінформації.

– Що може зробити абсолютно кожен українець чи кожна українка, щоб не шкодити країні, а навпаки допомагати у цьому контексті?

Перше — не поширювати інформацію від анонімних чи неперевірених джерел, особливо коли йдеться про розсилки у месенджерах. Російська пропаганда активно залучає ботів для розсилання повідомлень по чатах. Вони видають себе за реальних користувачів та розповідають нібито власні історії, утім, це часто фейкові профілі. Не поширюйте повідомлення невідомих вам користувачів, це може бути російський вкид.

Друге — не підписуватися на анонімні телеграм-канали, які нібито діляться «політичними інсайтами» від українських політиків чи представників державних органів. Аналіз таких каналів неодноразово доводив, що вони, найвірогідніше, просувають російські фейки.

Третє — сформувати для себе список якісних медіа (наприклад, згідно з «білим списком» медіа Інституту масової інформації) та офіційних джерел, які ви читаєте щодня. Бо інформаційне перенасичення також розсіює фокус уваги та здатність критично оцінювати інформацію. І, звісно, загалом надавайте пріоритет саме офіційним джерелам інформації.

Також будьте обережними з фразами, фото чи відео, якими намагаються викликати сильну емоційну реакцію, особливо страху. Налякана людина втрачає здатність мислити раціонально, цим і користуються дезінформатори.

Інтерв'ю створене у межах проєкту «Посилення роботи медіа у боротьбі з ворожими наративами та інформаційними вкидами на території прикордонної із Білоруссю Волині», який реалізовує ГО «Інформація в чистому вигляді» у партнерстві з інформаційним агентством ВолиньPost за фінансової підтримки Чорноморського Фонду регіонального співробітництва – проєкту Німецького фонду Маршалла.

Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Інформація в чистому вигляді» і не обов’язково відображає позицію Чорноморського Фонду регіонального співробітництва – проєкту Німецького фонду Маршалла.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!