Політична кав’ярня, майже клуб. СМАЧНОГО ЛУЦЬКА!

Багато чого не вистачає Луцьку, але точно не кафе й кав’ярень. Їх багато, причому геть різних: і хороших, і бридких.

Кожна з них «ловить» клієнта по-своєму: кухнею, іменитими кухарями, запашною кавою, оригінальною концепцією, дизайном…

А деякі з них (цілеспрямовано чи й геть випадково) сформували собі імідж закладів для певного кола відвідувачів. Такі заклади, де є більш-менш чітка категорія гостей, я б назвав клубами.

Такі клуби – вкрай важлива складова життя цивілізованої людини. (Пам’ятаєте анекдот про англійця на безлюдному острові: це клуб, куди я ходжу, а це – який я ігнорую).

* * *

У місцевих депутатів й решти політиків є «свої» кав’ярні. Не у сенсі власності (хоча буває й таке), а просто - вони там полюбляють посидіти.

Популярні серед політиків кав’ярні можна розділити на три категорії: «дорога» - для вождів, сірих кардиналів і учасників vip-переговорів; «середня» - там, де зручно, економно, близько до чиновницьких кабінетів; «майже середня» - на вулиці, під деревами, близько до народу (чит. - виборців).

Яку категорію обирає конкретний політик у конкретний момент, залежить від сезонності, політичної орієнтації, політичної кон’юнктури в місті (області/країні/світі/галактиці) привабливості цін на деякі напої і близькості/віддаленості чергових виборів.

* * *

Сьогодні ділитимуся враженнями про один із таких клубів – кафе «Кава Клуб», що на Кривому Валу, 24а.

Місце, безперечно, вдале. Що не могло залишити байдужими наших політиків. Судіть самі: декілька хвилин ходу до приміщення міської ради, на хвилину більше – до сесійної зали (і/або кабінету міського голови), десять-дванадцять хвилин – до інших політичних клубів міста («Карамель-кафе», кав’ярні з неофіційною назвою «Під соснами» тощо).

Дві зали, достатня кількість столиків: чотири в першій залі – всього на 16 персон, вісім в другій – на 24-27 персон. Така кількість столиків зручна для проведення сеансів одночасних переговорів – коли переходиш від одного столика до іншого.

Але! Столики стоять настільки щільно, що учасники переговорів змушені постійно контролювати голосовий режим.

Дизайн закладу нагадує добру пору історії Луцька – його польський період між двома світовими війнами. За ті двадцять років у місті з’явились одні з кращих будівель, Луцьк став жити культурним життям провінційної столиці. Світлини з історії міста і його жителів, а також старожитності, якими обставлений «Кава Клуб» де треба і де не треба, нагадують відвідувачам, що все рано чи пізно займе своє місце в музеї або на смітнику. Таке життя…



Все ж дизайн кафе – стільці, столи, барна стійка, дивани (з’явились в другій залі нещодавно) – створюють затишну атмосферу кав’ярні часів кінця 19 – початку 20 століття.

Елементи дизайну проглядаються навіть в туалеті, вхід до якого – в куточку зліва від барної стійки. Висить тут світлина поважного пана з величезною люлькою, який за столиком в оточенні стосів книг думу думає (певно, хтось із попередників наших депутатів). Однозначно, таке фото спонукає до роздумів…



Але мені, як зовсім необізнаному в дизайнерських таїнах, не зрозуміла естетика змарнілих від іржі труб. (Може, так зараз модно, або це якийсь таємний символ для відвідувачів?)



* * *

Обслуговування приємне, навіть трошки приятельське. Усмішка – не в дефіциті. І підказують, і відмовляють, і жартують. Саме так і поводяться в клубі, де всі свої.

Меню якесь чудернацьке: дощечка, на ній - різнокольорові сторінки.



Весь асортимент – в малюнках. Чому? Версії:

1) Через основну категорію відвідувачів – депутатів і мам із дітьми. Комусь із них, певно, важко дається читання… Діти?.. Але ж вони з мамами. Версія неправильна!

2) Автор меню цю ідею вже продавав: в китайський ресторан і в 5-6 закладів міста. Дизайнерське рішення напрацьоване. Виглядає мажорно, «по-багатому». А ще є вирізані дощечки – з уроків прикладної праці. Не викидати ж ?.. Версія заслуговує на увагу!

Одним словом, я б це меню викинув і зробив нормальне, доросле.

Але – в сторону вигляд меню, глянемо на його зміст. На що налаштований відвідувач кав’ярні? На каву, чай, тістечка. Ну, може трошки коньячку.

У «Кава Клубі» - не той варіант. До вашої уваги: гарячі сандвічі (до 15 грн), салати (від 25 до 47 грн), млинці (від 12 до 19 грн), млинці в категорії «Новинка» з авокадо, з червоною ікрою, з сьомгою (до 22 грн), млинці солодкі (від 16 до 18 грн), омлети і яєчня (від 10 до 14 грн).

З традиційного «кав’ярного»: тости, торти та тістечка – 27 видів, десерти – 9 видів, кавова карта, чайна карта, алкогольні напої: горілка, віскі, ром, джин, коньяки і бренді, лікери, ігристі вина, вина, алкогольні і безалкогольні напої, фреші, глінтвейн.

«І це все у вас є!?» «Так», - офіціант Валя випромінює впевненість.

Але де це все зберігається? Може, кафе має ще три поверхи під землею?

Хочу підловити Валю на чомусь. А заодно зрозуміти: чим в перервах між засіданнями сесій і комісій, візитами в чиновницькі кабінети і зустрічами з виборцями підкріплюються гості кафе? Гортаю меню, роблю замовлення.

Салат з тигровими креветками під соусом «Песто», 47 грн. Дорого, з претензією. Вибрав, зокрема, тому, що чекав від Валі розчарованого «Креветок нема». Хоч більше хотілося салату «Туз» - назва спокуслива, так і віє владою й імперативним мандатом.

До салату – 25 грам п’ятизіркового «Арарату». Аби увійти в роль депутата всім тілом (і печінкою).

Офіціант Валя заявляє: тигрові креветки є, салат зроблять. Взула!

Все ж міркую: асортимент наїдків (зокрема салатів) завеликий як на таку кав’ярню. Адже салати готують тут, на місці. А кухня маленька – не більше восьми метрів. Працює дві особи – кухар і помічник.

Припустімо, замовили одночасно 4-6 салатів, 3-4 види млинців, сандвіч. Скільки часу готуватимуть це замовлення? А скільки продуктів треба зберігати для підтримки такого асортименту? А як часто замовляють салат з тигровими креветками чи з авокадо?..

* * *

Доки готують салат, гортаю кольорове фото-меню. Знаходжу додаткові докази про кафе як клуб політиків і депутатів. Вслухайтеся в назви салатів: «Туз», «Кучерявий», «Дежа вю».

А як вам назва чаю «Антистрес»? Пропоную додати до асортименту напоїв назви «Передсесійний», «Післясесійний», «Питання пройшло», «Повний провал» тощо.

Принесли замовлення. Салат мене зовсім не вразив: по-домашньому покроєні овочеві складники, прикрашені креветками.



Коньяк добрий (що ж чекати від «Арарату», крім витримки?) Заплатив 58 грн.

* * *

Довелося гостювати в «Кава Клубі» й наступного дня. Така ж гостинна атмосфера, більшість столиків зайнята. За сусіднім – компанія з трьох іноземців.

Вибираю млинці з червоною ікрою, «Моршинську» 0.3л, і рістретто. (22 + 18 + 8 = 48 грн.)

Мимоволі чую розмову за столиком поряд. Приємна фонова музика не заважає підслуховувати (а то раптом це шпигуни антиасоціативного руху?).

Принесли замовлення за 6-7 хвилин.



Ікра надто солена, проте свіжа. Смакує так собі. Доїв тільки від жадібності. Більше таких млинців собі не дозволю.

Кава добра.



* * *

Підсумовуємо.

Місце – логістично виправдане, спокійне, є wi-fi.
Дизайн – спонукає до історичних діянь і кроків.
Асортимент страв і напоїв – багатий, аж занадто, як для кухонних габаритів кав’ярні.
Обслуговування – вправне і терпляче.
Ціни – середні.

Як для клубу політиків і депутатів, є мінус – трапляються й інші відвідувачі. Але все ж це чиїсь виборці…

Чи прийду ще раз? Тільки після того, як допрацюють деякі недоліки при вході (див. фото внизу). Смачного Луцька!



Петро ВЕРЗУН
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!