«Визволяли село під час нальоту російської авіації»: поліцейський з Волині – про одну з найскладніших операцій на Харківщині

Сергій Козак вдруге воює за Україну на фронті. І вдруге командує батальйоном. Але цього разу заступник керівника ГУ НП у Волинській області виконує бойові завдання разом із поліцейськими, які увійшли до складу зведеного загону Нацполіції "Захід", а також у взаємодії з ГУР МО.

В інтерв’ю "Цензор. НЕТ" командир батальйону "Захід" розповів про одну з найскладніших операцій, у яких брав участь батальйон, – на Харківщині, коли завдання з визволення населеного пункту довелось виконувати під час нальоту російської авіації, що скидала фугасні бомби, про те, як поліцейські під вогнем противника 7 кілометрів несли свого пораненого товариша, рятуючи йому життя, а також де взяти сили, щоб "не перегоріти" на цій війні психологічно.

З початком повномасштабного вторгнення поліція, окрім своїх основних завдань, почала виконувати й бойові, й уже в березні було сформовано окремі зведені загони, які брали участь і в обороні міст, і у визволенні територій. Саме так створився батальйон "Захід".

"Допоки ситуація на Волині й у нас, на північно-західному кордоні, була певною мірою складна, про це не йшлося. А вже в квітні керівництво Нацполіції ухвалило таке рішення з урахуванням того, що багато поліцейських були готовими добровільно брати участь у бойових діях, бо розуміли, що йде війна і вони можуть принести користь на фронті. Батальйон було сформовано з поліцейських, які працювали в західних областях: у Волинській, Рівненській, Закарпатській, Тернопільській, Чернівецькій, Житомирській, Хмельницькій, Львівській.

Ми пройшли бойове злагодження на базі Волинського ГУ НП, дотримали деяке озброєння, транспортні засоби, в основному автомобілі "пікапи", й отримали бойове розпорядження на переміщення в Харківську область. На цьому етапі до нас долучились поліцейські з ГУ НП у Полтавській області. Хлопці дуже добре влилися в наш батальйон і виконували досить серйозні бойові завдання", - розповідає Козак.

Специфіка батальйону не дозволяла самостійно виконувати такі глобальні завдання, як, скажімо, штурмові дії. Тільки у взаємодії з підрозділами Збройних сил України чи іншими. Тому підрозділ виконував бойові завдання відповідно до бойового розпорядження керівника Головного управління розвідки Міністерства оборони. В наказі голови Національної поліції прописано для нас такі задачі: розвідувально-диверсійні, ударно-штурмові, пошуково-ударні дії, штурмові дії з метою знищення живої сили противника, озброєння, техніки, а також захоплення в полон живої сили і зразків техніки та документів.

"На початку, коли ми працювали на Харківщині, виконували бойові завдання спільно з ГУР МО. Наші поліцейські заглиблювались у тил до противника на 8-10 кілометрів, виконували певні диверсійні завдання – завдавали ураження і знищували техніку й живу силу. Хлопці виходили вночі й за півтори-дві доби повертались. Слава Богу, успішно, хоч траплялися й поранення. Наприклад, 24 травня у нас був перший важкопоранений – це Сергій Щербак із ГУ НП у Полтавській області. Біля нього розірвалась мінометна міна. Бойове завдання хлопці виконали, але повертаючись назад, бійці під вогнем противника тягнули його на собі 7 кілометрів. Їх обстрілювали з мінометів, артилерії, і вертольоти працювали з некерованими реактивними снарядами. На щастя, Сергія доставили живим.

І саме таких завдань, коли ходили в тил, на рахунку підрозділу близько десятка. Спочатку ходили з ГУР МО, потім – із підрозділами Сил спеціальних операцій.

Окрім того, у нас є 120 і 80-міліметрові міномети, то ми допомагали військовим. Оскільки у нас досить потужний підрозділ аеророзвідки, ми виявляли цілі у противника, планували операцію і ударні дії, виходили всі разом і наносили вогневе ураження з мінометів у ці цілі. Це вже спільно з ССО і 229-тим батальйоном ТрО 127 бригади.

Також була підтримка наступальних дій підрозділів Збройних сил України. Найперша бойова задача – це було звільнення селища Питомник на Харківщині торік у травні. Ми брали участь у цій операції разом із підрозділами Державної прикордонної служби, спецпідрозділом Kraken, військовослужбовцями тактичної групи "Адам". Усе було дуже чітко сплановано, велику роль зіграли там бійці Kraken – вони дуже класно зайшли в населений пункт. Після цього нам залишалось практично тільки "зачистити" дачний масив – і селище було визволено, - розповів Сергій Козак.

Початок Харківської контрнаступальної операції була одна з найскладніших для батальйону. Це було 6-7 вересня. Бійці виконували завдання зі звільнення Волохового Яру. Військові – 25 і 92 бригади, які брали участь в операції, – йшли першими в наступ, але в село вони не заходили. Вони повинні були прорвати оборону противника і максимально заглибитись у неї, не заходячи в цей населений пункт.

"Село велике, й тому завдання зайти і звільнити цей населений пункт отримала Нацгвардія і ми. Чим найбільше запам’яталась? Дуже чітко було організовано планування цієї операції спільно з нині покійним командиром нацгвардійців Яном Карпенком. У нас було три доби на підготовку, політали, розвідали все, що було потрібно. Плюс військові нам додали інформації.

Успішні дії на своїх напрямках здійснили 25 і 92 бригади. І ми 6 вересня розпочали штурм села. Третину пройшли без бою, а вже далі доводилось просуватись з боями.

Чому найскладніша операція? Бо саме там я і мої підлеглі вперше зіткнулися з російською авіацією, коли вони скидали фугасні авіаційні бомби. Було, відверто кажучи, страшно. Тоді було 6 авіанальотів. І саме під цими бомбами загинув Ян Карпенко й ще четверо нацгвардійців, були й поранені. Їм на контрольно-спостережний пункт прилетіло дві бомби.

Але поставлене завдання ми виконали – і за дві доби це село звільнили.

Дуже добре, коли є час на планування. Та всього на війні не передбачиш. Хотілось би, але противник вносить свої корективи. Він шкодить з усієї сили, а не працює за нашим планом. Тому намагаємось налітати, побачити все, врахувати.

Коли чітко працює штаб, а він у нас в батальйоні, слава Богу, робочий, хлопці толкові, кожен знає своє завдання, ми вивчаємо усі дані про населений пункт. І кількість населення, і вулиці, й беремо супутникові знімки, і аеророзвідку. Плюс використовуємо інформацію колег із ЗСУ, з якими спільно виконуємо завдання.

Чітко ставимо завдання командирам підрозділів, коли вже зрозуміли для себе задачу. Особливу увагу звертаємо на висоти. Якщо висоти під противником, це також досить важливо. Це для нас гірше.

В операції зі звільнення Волохового Яру ми насамперед зайняли панівні висоти. Встановили там станкові автоматичні гранатомети, важче озброєння. Тобто, ми вже контролювали населений пункт. Це ціла наука. Я вірю в нашу перемогу. Ми вже рік тримаємося, не поступаємось цьому монстру. Бог дав нам такі випробування, значить, мусимо їх пройти", - каже Сергій Козак.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!