Конфлікт на Волині: мешканці будинку не хочуть жити у чистоті. ФОТО

Мешканці будинку на декілька сімей у селищі Жовтневому ‒ проти облаштування території навколо помешкання, ‒ стверджує один із «квартирантів».

Із проблемою він звернувся до видання Про Новік.

Мешканець селища Жовтневого Сергій Пословський звернувся до журналістів із проханням надати розголосу ситуації, яка на перший погляд здається простою побутовою суперечкою, ‒ пише ресурс.

Лист обуреного мешканця:
«Півтора року тому наша молода сім’я з двома дітьми придбала житло у селищі Жовтневому по вул. Грушевського, 6, квартира 4. Барак має 3 окремі входи, мешкає там 7 сімей, одна жінка – у підмінному фонді. Коли ми почали заселятись, усе довкола було в аварійному стані. Дерев’яний паркан повалився, під бараком стояв старий смердючий диван, на якому сиділи дорослі й діти. Навкруги лежало сміття, ніхто його не прибирав.
Мешканці виливали фекалії на вулицю просто з порога. У бараці стояв нестерпний сморід. Ми довго не могли збагнути, звідки він. Аж коли я зірвав підлогу, то виявив: прогнила каналізаційна труба. Усе з неї текло під барак…
Я власним коштом зробив ремонт і заміну частини тієї труби, провів дезінфекцію, хлорування. А ще відремонтував загальний коридор бараку: пофарбував підлогу, панелі, побілив стіни і стелю. Склав графік прибирання загального коридору і прилеглої території біля нашого входу до бараку. Ганок теж був у аварійному стані. На мою пропозицію відремонтувати його ніхто не пристав. Тож я самотужки замінив його на новий із бетону.
Вода з бараку не має куди стікати, бо замулені колодязь і труби, що ведуть до вигрібної ями. За бараком – старий туалет у жахливому стані. Звернувся я до сусідів: «Давайте разом відремонтуємо». Вони сказали, що це робота ЖЕКу.
На підходах до туалету постійний сморід і багнюка, та нікому до цього немає діла. Одного разу побачив, як сусідка виливає з порога на вулицю незрозумілу суміш із відра. Потім на стежці були фекалії з туалетним папером. Зробив їй зауваження, то вона відповіла: «Ми це робимо постійно, бо куди нам це виливати?..»
Запропонував я начальниці житлово-комунальної дільниці впорядкувати територію біля нашого входу до бараку. Частину обладнати під дитячий майданчик, а на іншій частині зробити лавочки для дорослих. Вона мою ідею схвалила, але сусіди стали чинити опір, ніби хочу захопити цю ділянку.
Сусіди викликали комісію у складі начальниці житлово-комунальної дільниці й депутата селищної ради. Разом із ними ми дійшли спільної думки: все ж таки зробити один великий дитячий майданчик із лавою біля нашого входу до бараку. За умови, що на його території буде порядок і чистота, не виливатимуть відходів і не куритимуть. Майданчик для дітей я спорудив із власних будматеріалів, своїм інструментом і своєю працею. Фінансово підтримав мене мій сусід Шевчук Олександр із квартири №6 (у середньому під’їзді). Він надав 2000 гривень. Із мого ж боку фінансові витрати були значно більшими.
Тепер О.Шевчук скаржиться, що він зробив внесок у будівництво майданчика, а курити на його території не може. Хоча, на мою думку, він може спокійно курити собі біля свого входу в барак, а з онуками гуляти на майданчику…
Моя дружина попросила дільничного інспектора посприяти в забороні куріння у громадських місцях. Дільничний прийшов, провів із сусідом профілактичну бесіду. Та це результату не дало. Невдовзі сусіди знову почали курити. На наше повторне звернення дільничний сказав: «Звертайтесь до селищної ради». На території дитячого майданчика сусіди стали кидати недопалки, які піднімає малеча. Я й дружина не палимо, не вживаємо спиртного, ведемо здоровий спосіб життя, займаємося спортом, чого і своїх дітей навчаємо.
Останньою краплею було таке. Молода сусідка сидить на гойдалці зі своєю дитиною і курить. Навпроти – її швагро, теж із цигаркою в зубах. Поряд гуляли мої малюки, я зробив зауваження сусідам, щоб біля дітей не курили. Жодної реакції. Наступного дня Лебедева Олена разом із Шевчуком Олександром і ще однією сусідкою написали на мене скаргу до селищної ради, начеб я провів самозахват двору, сам курю й не даю їм «нормально жити».
Нещодавно відбулися збори мешканців бараку. Були присутні селищний голова, депутати, дільничний інспектор, моя дружина (бо я був на роботі) і сусід Шевчук О. із групою підтримки (ті люди, яким ми робили зауваження з різних причин). Розмова почалася зі словесного нападу сусідів на мою дружину та зі звинувачень на нашу адресу. Мовляв, ми тут приїжджі, захопили територію, обнесли парканом, понасаджували квітів, побудували дитячий майданчик і забороняємо їм там курити.
Зі слів селищного голови, оскільки офіційного запиту на будівництво дитмайданчика біля бараку не було і спеціально відведеного місця для куріння немає, то можна курити де завгодно. А ще, сказав він, із сусідами треба миритися (хоча ми з ними й не сварилися), не бути емоційними. «І як це буде виглядати, що заслужений шахтар Шевчук Олександр буде десь там стояти у куточку та курити».
На мою думку, коли все довкола було занедбано, того ніхто не бачив і всім було добре. Більшість таке життя влаштовувало. А коли я зі своєю родиною почасти навів лад біля нашого бараку, то відчув лише гнів і злість із боку сусідів та байдужість місцевої влади. Хоча напередодні Дня захисту дітей селищний голова хотів привезти журналістів і показати, як у нас облаштовують дитячі майданчики та впорядковують територію біля бараків. Тоді він про офіційний дозвіл і словом не згадував…
Більшість наших сусідів по бараку курять, випивають, а якщо хтось поряд добро робить, то їх жаба давить. Ну хто ж їм заважає навести лад у своїх занедбаних під’їздах? Я придбав квартиру в Жанни Рудинець. Тут мешкав її покійний дідусь В.Рудинець, який слідкував за порядком у дворі і теж облаштовував його (обгородив штахетником самотужки). А хто із сусідів йому допомагав, то він із ними розраховувався. Його онука це може підтвердити.
Звернувся я до начальниці житлово-комунальної дільниці, щоб зробити гарний двір для всіх мешканців бараку. Вона сказала, що задум хороший, але ЖЕК на це коштів не має, ремонт потрібно здійснити власним коштом, як колись робив В.Рудинець. Хочу, щоб люди у селищі Жовтневому мене почули, а влада – підтримала. Адже роблю добру справу, й не лише для своєї родини!»

Журналісти видання з’їздили у проблемний двір і опублікували фото:


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!