Кафе не для всіх. СМАЧНОГО ЛУЦЬКА!

Любите зустрічати людей, яких давно не бачили? Відвідувати місця, де давно не були? Перечитувати книги, прослуховувати музику, передивлятися фільми? Одним словом, ворушити спогади?

Прикро і соромно стає, коли спогади виявляються кращими за реальність. Ніби сам себе обдурив. То дівчина, до якої мав колись(!) сентимент, так і … не помудрішала, то книга виявилася нудною, то пісня не бере за душу. А під час фільму заснув…

Є особлива категорія спогадів – про місця колишніх романтично-інтимно-поетичних переживань. Не знаю, як у вас, а в мене вони не старіють.

Тому сьогодні ділюся звіркою своїх спогадів про один луцький заклад на вулиці Лесі Українки.

Планував запросити недільного дня у чарівне кафе моєї молодості дружину і доньку (донька у нас – ще те світське левенятко!).

Але для певності вирішив провести розвідку боєм. І завітав сюди з друзями напередодні, у суботу 19 жовтня.

Отож

Шість практичних порад, як знищити чудові спогади про затишне кафе

По-перше, зробіть якісний і дорогий ремонт – із задумкою. Виберіть стиль, який одними своїми формами викликатиме апетит. Наприклад – модерн (мені більше подобається німецька назва – юґендстиль). Замовте у кафе віденські стільці і круглі столики. Розмалюйте стіни під Альфонса Муху. Максимально використайте природні елементи декору – дерев’яні панелі, стільці з лози на літньому майданчику тощо.

А потім піддайтеся підступам світової маркетингової змови – і вліпіть при вході холодильники, розмальовані торговими марками напоїв від «Боржомі» до «Pepsi».

За холодильниками киньте якесь рядно, поруч поставте віник - символ боротьби за чистоту.



* * *

По-друге, зробіть гарну вивіску, назвіться з понтом «Кондитерським домом» або «Імперією послуг».

В меню пафосно напишіть: широкий вибір вин з винного погребу! Бочкові молдавські й кримські, пляшкові – грузинські, французькі, італійські, чилійські (так написано!).

А коли гості будуть робити замовлення, скажіть: все закінчилось! Але от-от привезуть. Але поки що – тільки «Сапераві».

Коли ж вас гості попросять подивитися на винний погріб, у відповідь поясніть: все у цьому світі змінюється, і в погребі зараз… масажний салон. А вина – на складі. А туди доступ має лише бармен.

* * *

По-третє, коли нестимете гостям меню, серед сторінок по-сирітськи притуліть жовтуватий листочок-вставочку (може, на друк не вистачило коштів?).



І ще така порада (знову ж таки – з досвіду нашого кафе): в меню перші страви розмістіть в категорії «Гарячі закуски». Практично по-булгаківському професору Преображенському: «…холодными закусками и супом закусывают только недорезанные большевиками помещики. Мало-мальски уважающий себя человек оперирует закусками горячими…».

Так от, бачиш таке меню – і недорізаним поміщиком себе відчуваєш…

А ще в меню вкажіть кількість кілокалорій до кожної страви. А до пасти – не вказуйте. Можливо, гості повірять, що паста – це традиційно дієтична страва з мінімум кілокалорій.



* * *

По-четверте, заявіть: у нас – високий рівень обслуговування, ми маємо десятирічний досвід ресторанного бізнесу! І одягніть бармена у якусь смугасту футболку. А офіціантові пов’яжіть фартух на джинси.

А ще навчіть працівницю з кухні брати напої з холодильників в залі і… ногою закривати дверцята. Високий стиль акробатичного ресторанного мистецтва!

* * *

По-п’яте, зробіть все, аби гості наважилися спробувати лише напої, салат і тістечко. І продайте це все їм за «грубі» гроші.

Судіть самі: вино «Сапераві» 300 г – 108 грн, кава з молоком – 17,50 грн, «Моршинська» 0.5 л (скло) – 20 грн, салат «Грецький» - 38 грн, яблучний фреш – 26 грн, тістечко «Зимова вишня» - 8 грн. Всього – 217,50грн.

Як вам ціни?



* * *

По-шосте, облаштуйте туалетні кімнати якісною сантехнікою, декоруйте у загальному стилі. Але графік прибирання туалету звіряйте з якимось альтернативним часовим поясом. Як от у нашому кафе: гості відкрили рахунок о 17:04, закрили о 17:32. А в туалеті висів графік, на якому було написано: прибирання робилося з 19:00 до 20:00.



* * *

…Якось неапетитно розповів? Даруйте, все пізнається в порівнянні.

Одним словом, не зміг я свою дружину й доньку запросити в це кафе.

Ой, так і не вказав його назву! Але хіба це має значення? Кафе, яке я хотів відвідати, залишилось в 2004-2005 роках…

P.S.

Cидячи за столиком, раз-по-раз зупиняв погляд на афіші опери «Тоска» Пучіні, яка доповнює інтер’єр кафе. А ввечері на якомусь з каналів ішов «Квант милосердя» з серії про Джеймса Бонда. Герой у сцені в опері мовив: «Що поробиш? «Тоска» не для всіх!»

Залишимо спогади спогадам... Смачного Луцька!

Петро ВЕРЗУН
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!