Осінній штрудель. СМАЧНОГО ЛУЦЬКА!

Як Вам цьогорічна осінь? Встигаєте помічати? Я от, на жаль, не зміг помітити літа. Пролетіло: у-у-у-у-х! Тому осінь вирішив трохи призупинити – в очах, смаках, запахах, відчуттях…

Спробував знайти місце в Луцьку, в центрі (мій ареал перебування), де осінь має смак. Було кілька варіантів, перебирав; люблю перебирати.

Зрештою вибрав. Запрошую і Вас посмакувати луцьку осінь. Ідемо?

* * *

Прямуємо правим боком проспекту Волі від Театральної площі, за книгарнею «Освіта» повертаємо праворуч. За рогом погляд зупиняється на затишному літньому майданчику, який розмістився під кленами вздовж вулички, що спускається до парку.

Як на мене, ця літня тераска прикрасила і місце, і місто (літні майданчики і кафе взагалі прикрашають місто – репліка для інвесторів).



Гарний вхід, дивна, але концептуально виправдана назва «Львівський штрудель».

(Хоча, якщо вже називати, то з розмахом – «Австрійський штрудель», «Віденський штрудель», «Улюблений штрудель Франца Йосипа I», «Штрудель доктора Фройда»…)

При вході у вітринах розміщено баняки з домашньою консервацією. Особливо погляд милують консервовані грушки (є тема для розмови з дружиною).

* * *

Заходимо. Приміщення малюсіньке. Зліва залка для гостей – п’ять столиків, два місця біля вікна. Справа робоча зона – барна стійка, місце для готової продукції, миленькі бабусині каструльки з поливкою до штруделів.



В глибині приміщення – вхід до туалету і господарської частини.

За стійкою працюють бармен і кухар. Кухар в кутку розкочує тісто, поряд – пічка, де щось випікається.

На годиннику – 12:30. Два столики зайняті – дві студентки з «ін’язу» готуються до пар, троє чоловіків з серйозним виглядом попивають каву. З телевізора виглядає Юлія Висоцька з черговим рецептом. Хоча звук вимкнено.

* * *

Вирішив сісти на літньому майданчику. Вибрав чай і штрудель з яблуками.

Сів за столиком на вулиці. Трохи прохолодно. Але якщо сидиш спиною до проспекту Волі, навіть романтично: наче десь в маленькому курортному містечку.

До речі, коли замовляв чай, запропонували самому вибрати чашку серед виставлених на полицях. По-домашньому, приємно.

Замовлення принесла офіціантка за кілька хвилин. Штрудель смачний, яблука свіжі.



Але все зіпсував дзвінок з роботи. Розраховуюсь і біжу. Прийду ще раз.

* * *

Прийшли наступного дня – в обідню пору разом із колегою. В кафе – дві мами з маленькими дітьми, візочки стоять поруч зі столиками. На вулиці зайняті не менше чотирьох столиків.

Маю можливість більше оглянути залу. Таке собі «бюргерсько-студентське кафе». На дошках під стелею крейдою написано, чим частують і що наливають.

А це – «львівська випічка» (хоча на власні очі бачив: готують тут – в Луцьку): штрудель з вишнями, маком та горіхами, штрудель з яблуками, штрудель з лососем і шпинатом, штрудель з куркою та овочами, сирник і круасани, цукерки «трюфель» по-галицьки; кава «меделін» з дивної країни «Закарпаття» та «лавацца» з Італії, гарячий шоколад, газовані напої, алкоголь (декілька позицій коньяку, горілки, лікерів, вин, пива).

Я вже вдруге, тож дозволяю «як свій» питання до бармена: «А куди ви діваєте все, що за день не з’їли?».

«З’їдаємо!» - з усмішкою в стилі «як я вдало пожартував» каже бармен Олег.

«Добра робота» з виразом на обличчі «як я гарно спитав» подумав я.

* * *

Роблю замовлення. Два американо (мене не спитали, з якої кави готувати напій), штрудель з куркою та овочами, штрудель з лососем та шпинатом, штрудель з картоплею та м’ясом. Кожен вид штруделя прошу розділити навпіл.

Сідаємо на вулиці біля осінньо-жовтих кленів. Гарний вигляд!

Замовлення принесли швидко. Штрудель з куркою та овочами – смачно, але шматочки курки надто великі. Смак курятини перебиває смаки овочів та тіста.

Штрудель з лососем та шпинатом – риба свіжа, шпинат як шпинат. Нічого особливого.

Штрудель з картоплею та м’ясом – трохи забагато перцю, але це підсилює смак картоплі та м’яса. Смачно, як у бабусі в дитинстві.



В цілому – сподобалось. Все дуже свіже. Колега вирішила замовити ще круасан з шоколадом (бо ж майже все з’їв я).

А я пішов ще раз оглянути залу й туалет.

* * *

Хоч був ситий і добрий, але не зміг не помітити великого сміттєвого ковша посеред робочої зони за спиною у бармена. Напевно, зручно відразу, повертаючись на 15 градусів, збивати кавовий фус у смітник чи чистити яблука поряд зі стільницею. Але з гостьового залу це виглядає не дуже привабливо.

Заходжу в двері, на яких всім відомими малюночками зображено, що це туалет. Невеличкий коридорчик з голими стінами, двері направо,за ними достатньо чистий туалет.

На полицях, милуючи око доброго господаря чи господині, – стоси рулонів туалетного паперу. Видно, що адміністрація закладу вірить в позитивну динаміку відвідуваності. Та й гість має розуміти, що вибрав не якусь там забігайлівку, а популярне луцьке (чит.: львівське) кафе.

Біля рулонів з папером пригадав: серветок на столах чомусь не вистачало.


* * *

Ми заплатили 77 гривень 33 копійки. Нам зробили знижку 5% - мовляв «ми часті гості». Дрібниця, але приємно.

Підсумовуємо:
місце розташування – центр, біля університету, зручно;
назва – не патріотично, але виправдано;
обслуговування – швидко, ненав’язливо, скучно;
санвузол – як в холостяка перед побаченням;
смак і вигляд страв – гідний своїх зарубіжних побратимів;
ціни – середні;
асортимент напоїв – необхідний мінімум.

Чи прийду ще? Так, попереду ж зима…

Петро ВЕРЗУН
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!