Волинські школярі популяризують петриківський розпис. ФОТО

Гуртківці із Великої Глуші відтворюють споконвічні традиії петриківського розпису.

Роботу вихованців гуртка Петриківського розпису, що впродовж двох років діє на базі Великоглушанського ліцею, помітно вже на в’їзді у центр села, - йдеться на сторінках газети "Полісся".

Майстри пензля на чолі із наставницею Наталією Карпатою минулого року до річниці Дня Незалежності України розмалювали тут зупинку. Свою творчу уяву художниці втілили на стінах споруди, яка тепер милує око не лише місцевих жителів. За основу композиції використали традиційний рослинний орнамент: жовтогарячі соняшники, кетяги калини, цибульки тощо. Візерунковий ансамбль виконали гумовими фарбами.

Колективні роботи, які помітні для широкого загалу, є своєрідним стимулом розвитку для юних митців, — переконує вчителька географії Наталія Карпата, яка, окрім основної спеціальності у школі, знайшла застосування своїм творчим здібностям, генеруючи оригінальні ідеї.

"Дітки опанували прийоми нанесення фарб різними інструментами, такими як білячий пензлик, «кошачка», піпетка, сірники з ватою та інше. Але варто зауважити, що саме квітка — основна постать петриківки — демонструє людству, що природа домінує, а ми є лише її частинкою. Разом із цим, зокрема у нашій гуртковій справі, надаємо перевагу оздобленню речей, які мають практичне застосування. Розписуємо стіни, сувенірні тарелі, вазочки, кухонний реманент, статуетки, одяг. У ліцеї розмалювали тематичну світлицю, що слугує осередком автентичної української символіки. Головне, що дітки зацікавлені творчістю, тішаться результатами", — констатує Наталія Іванівна.

Про те, що народне мистецтво захоплює дитячі серця, свідчить їхнє постійне бажання вигадувати щось нове. Заняття у гуртку художниці (в ньому лише дівчатка) не припиняли попри воєнний час. Радше навпаки – почуття глибокого патріотизму, прагнення зберегти та примножити українські традиції стало сильнішим. А відтак юні майстрині живопису долучалися до волонтерської діяльності. Часто вони працюють у творчому тандемі із хлопцями. Останні на уроках трудового навчання виготовляють різноманітні вироби із дерева, а дівчата їх розмальовують. Наприклад, на благодійному ярмарку, який відбувся У Великій Глуші на Покрову (про захід розповідали на сторінках “Полісся”), для продажу спільно представили велику колекцію кухонного начиння.

"Ми співпрацюємо із Сергієм Рудніком, учителем трудового навчання. Педагог дозволяє нам втілювати усі художні фантазії. Перед нанесенням орнаменту, дошку треба поґрунтувати, пошліфувати, а лише тоді малювати. Можна виконувати композицію без попереднього ескізу одразу фарбами, тоді виділяємо центральні елементи, а потім уже деталі. На фінішному етапі покриваємо вироби лаком у кілька шарів. Робота над малюнками дає можливість нам усім заспокоїтися у нелегкий час. Це є своєрідним антидотом, від утоми та поганого настрою", — зізнається майстриня.

Коли у школі дистанційка, Наталія Іванівна гурток влаштовує у себе вдома. У її будинку народне мистецтво вирує. Надихатися прекрасним можна з передпокою, де на стіні красується панно зі стилізованим зображенням дерева життя. Якщо придивитися ближче, то можна розгледіти четверо членів їхнього сімейства: чоловіка, дружину та двійко синів.

"У кожному малюнку відображена частинка мого життя, — зізнається авторка побутового живопису. — Інколи, переглядаючи роботи, з легкістю можу розпізнати з яким настроєм та переживаннями працювала над тим чи іншим візерунком. У моменти душевного неспокою відпочиваю лише малюючи петриківку. Найбільш подобається класичне біле тло, адже кольори тоді вигідно контрастують з основою, а тому таке полотно виглядає найгарніше. Часто з ученицями практикуємо об’ємні колективні роботи, де кожен відповідає за свій клаптик, а в результаті вимальовується величезна картина, що зачаровує барвистими мальвами чи кучерявими жоржинами. Роботи наших ліцеїсток неодноразово побували на різноманітних конкурсах, що відбувалися онлайн. Взагалі вважаю, що себе як автора треба популяризувати, а експонати презентувати на усіляких можливих виставках. На таких заходах можна побачити інших авторів, що дасть поштовх для самовдосконалення і навіть можливість отримати пропозиції щодо співпраці", — окреслює подальші творчі орієнтири гуртківців Наталія Карпата.

Попри те, що війна ще триває, а ворог з останніх сил намагається завдати втрат українцям, художники складають плани, як пришвидшити перемогу. З найближчих мистецьких проєктів – ще більше малювати і донатити для ЗСУ.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!