«Наслідки нас ще наздоженуть». Як повномасштабна війна вплинула на психічне здоров’я волинян

Повномасштабне вторгнення Росії стало для всіх українців та українок великим стресом. У Волинській обласній психіатричній лікарні навіть побільшало пацієнтів. Щоправда, причиною наразі називають здебільшого таки формальні питання, а не загострення тривожного розладу тощо. Однак лікарі підкреслюють: на українців та українок чекають віддалені наслідки.

Аби дізнатися, як вплинула повномасштабна війна на психічне здоров’я волинян та як приборкати страх щодо можливого ядерного удару, журналісти Інформаційного агентства ВолиньPost поспілкувалися з психіатром, завідувачем поліклінічного відділення Волинської обласної психіатричної лікарні Ігорем Мочарським.

«Війна спричинила актуалізацію латентної психіатричної захворюваності»

24 лютого лікар, як і всі, думав, що робити далі. Чоловік міркував, як організовувати роботу і чи взагалі лікарня працюватиме.

«Ніхто не любить невизначеність, а тим паче у такій ситуації. Більшість медперсоналу і пацієнтів – із сіл, а тоді було невідомо, як курсуватиме транспорт. Планувати ми могли хіба на кілька годин вперед. Хвилювалися, насамперед, про те, чи будуть бомбити, чи мине. Про перспективи не думалось, чесно кажучи», – пригадує Ігор Мочарський.



Пацієнти почали звертатись тоді, коли зрозуміли, що на Волині відносно безпечно. Від початку повномасштабного вторгнення минуло понад сім місяців, тож і запити людей, каже пан Ігор, за цей час мінялися.

За його словами, війна спричинила актуалізацію так званої латентної (прихованої – ред.) психіатричної захворюваності. Йдеться про ті захворювання, які не потрапляють в офіційну медичну статистику. Вони минають самостійно, або їх вирішують за допомогою нетрадиційних методів, як приклад, звертаються до ченців чи ворожок. А якщо й до лікаря – то приватно.

«І от ця латентна захворюваність становить 90% в психіатрії. Тобто величезний відсоток людей з певними скаргами не потрапляє в поле зору офіційної медичної статистики. Але після двох місяців великої війни, коли у військкоматах закінчилися добровольці, а мобілізація стала актуальною, – звернень до медиків побільшало. Приходили чоловіки і, вже не соромлячись, розповідали про свої проблеми. З військкомату також багатьох направляли. Це – перша категорія пацієнтів, яка, скажімо, стрімко зросла», – розповідає лікар.



Друга – знову ж таки чоловіки, які хочуть доглядати за хворими родичами і потребують медичного висновку, аби отримати звільнення від військової служби. Масового звернення щодо загострення психічних розладів, запевняє лікар, не було.

Як зрозуміти, що варто звернутися до фахівця

Твердження, що на тривожний розлад страждають чи не всі українці, переконує психіатр, – помилкове. Якщо тривога з’являється у відповідь на певні ситуації, але зникає, коли проблема минула, або людина адаптувалася, – нормально. Інша справа, коли неконтрольоване хвилювання та ірраціональний страх присутні повсякчас і довго.

«Будь-який розлад повинен лікувати фахівець. Високий рівень страждань та симптоми, які погіршують якість життя і протягом тривалого часу заважають нормально функціонувати: ходити на роботу, виховувати дітей, займатися побутом – дзвіночки про те, що час звертатись до психіатра. Наприклад, зник сон чи пригнічений настрій. Таке буває в кожної людини, але коли це триває довго – треба медична допомога. Також слід звернутися до лікаря, коли у людини суттєво змінюється поведінка і стиль життя. У таких випадках ініціаторами зазвичай є родичі», – зазначає Ігор Мочарський.



«На людей з важкими захворюваннями російське вторгнення взагалі не вплинуло»

Людям з тривожним розладом в умовах війни зберігати спокій навпаки стало легше. Це відбувається через те, що психіка опинилася в середовищі, до якого постійно готувалася.

«Сказати, що людям з тривожністю в таких умовах стало добре – не можна, але розлад дійсно дещо відступає. На практиці це відбувається приблизно так: надуманий, тобто хворобливий страх переходить на третій план. Людина думає і першочергово вирішує реальні проблеми, актуальні питання, що стосуються її безпеки, наприклад. Але коли потенційна небезпека мине, оця хвороблива тривога повернеться», – пояснює психіатр.

Частина хворих з тяжкими психічними розладами ніяк не відреагувала на початок повномасштабної війни. Вони усвідомлюють, що сталося, але їхні особисті проблеми здаються набагато суттєвішими.

«Я б навіть ще гучніше сказав: на людей з важкими захворюваннями російське вторгнення взагалі не вплинуло. Хіба, якщо їх торкнуло особисто, тобто втрата близької людини, зруйноване майно чи інвалідність», – каже Ігор Мочарський.



І додає: багато хворих людей пішли воювати.

«Прикро, що перевірку проводили формально. Тепер виникають проблеми безпосередньо на службі», – зауважує психіатр.

Депресія та суїцид нині теж не стали масовими явищами. Щоправда, робити висновки рано, бо наслідки війни коли-небудь українців та українок таки наздоженуть.

«Самогубства будуть потім. Це віддалені наслідки. Коли війна закінчиться, випадків суїцидів суттєво побільшає. Зараз люди мобілізуються на виживання, а от коли небезпека зникне – буде реакція на всі ті неприємні моменти. Можна сказати, що зараз наша психіка це блокує, а потім це все почне «виливатися», – зітхає Ігор Мочарський.



І хоч наша психіка, здавалося би, пристосувалася до багатьох речей, які раніше викликали паніку, президент РФ не перестає лякати застосуванням ядерної зброї. А оскільки від держави-терористки можна очікувати що завгодно – страхи українців – виправдані.

«Перейматися через це – адекватно. На мою думку, невиправданий оптимізм, а от хвилювання – цілком доречне. Правда, цей тягар не повинен паралізувати вашу діяльність. Треба розуміти, що є обставини, які не піддаються нашому контролю. Треба прийняти цей факт», – коментує психіатр.

Аби приборкати страх – мінімізувати ризики і бути активними

Аби приборкати страх, лікар радить максимально підготуватися до можливих загроз та усіляко мінімізувати ризики та можливі наслідки. У мережі на цю тему порад вистачає. Як зауважує Ігор Мочарський, це дасть людині можливість відчути часткове керування ситуацією. До того ж, будь-яка активна діяльність, наприклад, облаштування сховища чудово допомагає впоратися з тривогою. Треба зосередитися на повсякденних справах і мінімізувати перегляд новин на цю тему.



До слова, фізична активність допомагає і у боротьбі з депресію. Тож поради, на кшталт: «займись спортом або прибиранням» – не є токсичними.

«Це слушні поради, бо така діяльність справді здатна перемкнути увагу від самокопання і неприємних спогадів, а, отже, зменшити страждання. До того ж, позитивний вплив фізичної активності на перебіг депресії доведений. Але це залежить від рівня активності і ступеню цієї депресії. Якщо в людини депресія виражена, стягувати з ліжка і змушувати копати город – прирівнюється до насилля. Навіть якщо хворий і встане – навряд він впорається з цим. А це призведе до поглиблення відчуття власної нікчемності», – каже лікар.

А от використовувати алкоголь як антидепресант – не варто, адже наслідки можуть бути плачевними. Та, за словами головного лікаря центру терапії залежностей Ігоря Шкаровецького, впродовж повномасштабної війни пацієнтів у наркодиспансері не побільшало. Волинь бореться тверезо, і це тішить.

Ольга ВОЗНЯК

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!