«95% мого підрозділу готові померти за Україну. І я теж»: відомий адвокат з Луцька Олег Лягутко служить у ЗСУ

Олег Лягутко – відомий у Луцьку адвокат, співзасновник адвокатського об’єднання «O.Legis», яке створили разом із колегою Олегом Огородником. Але сьогодні адвокатська діяльність Олега Лягутка – на паузі, бо він – на службі у війську.

Тривожна чи то воєнна валіза Олега Лягутка стояла зібраною ще із 2015 року. Тоді він повернувся із війни з Росією на Сході України. «Був в АТО», як прийнято казати, але таки на війні, яку росіяни розпочали ще у 2014 році.

Зараз Олег Лягутко – у складі однієї із бригад, що дислокуються на Волині. Найближчими днями поїде у зону активних бойових дій.

«Я офіцер діючого резерву першої черги. Тому із введенням військового стану повинен прийти у військкомат самостійно. Я так і зробив. Мене ніхто до того не змушував, не шукав. Я там був у 2014 році. Ситуація не змінилася, моє ставлення до цієї війни і до необхідності захищати країну теж. Є необхідність боронити державу, викликана війною. Є обов'язок офіцера.

Коли я в 2015 році повернувся з війни, то рюкзак так і стояв вдома зібраний. Коли почалося повномасштабне лише вдягнув форму, яку теж мав, взяв рюкзак і пішов», – розповідає Олег.



У 2014 році він служив у складі тоді ще 51-ї механізованої бригади (та, із залишків якої та нових мобілізованих згодом виникла 14-та окрема механізована бригада імені князя Романа Великого – ред.). Був заступником начальника штабу механізованого батальйону. Брав участь у бойових діях на території Донецької і Луганської областей. Після розформування 51-ї бригади був переведений у 24 окрему механізовану бригаду імені Короля Данила. У квітня 2015 року Олег Лягутко був демобілізований.

На питання про те, чому ніде, незважаючи на його публічність, і згадки немає про його участь у АТО, Олег відповідає: «А для чого? Воював, повернувся живий – і добре».

Досвід, здобутий під час бойових дій, безсумнівно, допомагає. Ним Олег Лягутко сьогодні ділиться з іншими військовослужбовцями.

«Донедавна я був командиром резервної роти, грубо кажучи – інструктором, вчив і відправляв хлопців. Навчав хлопців тактики, медицини, зв’язку, вогневої підготовки, тобто основам того, що знадобиться в бою. Одні отримували ці основи і їхали, потім приходили нові люди, навчав і їх.

Наразі мені доручили мій бойовий підрозділ, я їх готую і разом з ними вже найближчим часом поїду в район виконання бойових завдань, – розповідає Олег.

Разом із ним у війську зараз – і чимало колег-адвокатів, зокрема – Василь Микулик, Сергій Лященко, брати Роман та Богдан Квятковські.



«Це ті, кого сам тут бачив. Знаю, що дуже багато адвокатів стали в лави ЗСУ», – каже Олег Лягутко.

Тут, в армії, додає, неважливо насправді, який статус ти маєш у цивільному житті, скільки грошей ти заробляєш і ким працюєш:

«Важливу роль відіграють власні вольові якості, здібності. Тут є поняття єдиноначальства. Є підлеглі і є військове керівництво. І є поняття виконання наказу. Цивільні наші статуси тут неважливі. В цьому – принцип організації військової служби».

Все ж юридичні знання дещо допомагають: «На якомусь особистісному рівні це певною мірою і шкодить. Бо ти часом знаєш більше, ніж маєш знати. Часом розумієш, що так неправильно чи так не мало б бути у юридичній площині. Але інколи це дозволяє розширити кругозір керівництва. Бо будь-який погляд на військову справу з урахуванням особливостей цивільного життя є корисним. Військові, які постійно у цій сфері, які тільки цим і живуть і в мирний, і у воєнний час, мають дещо обмежений кругозір. Тому мої знання інколи можуть на це дещо впливати. Але деякі моменти я б в цивільному житті не сприймав».

Загалом, каже Олег, тим, як Волинь відреагувала на виклики війни, як і у 2014 році, гордий:

«І на потреби суспільства наші волонтери знову зреагували дуже ефективно, і до ЗСУ приєднуватися стали дуже чисельно. На початку війни у нас стояли черги до військкоматів. Це багато про що говорить».

Додає, що різниця між АТО і повномасштабною війною – у тому, що тоді для великої частини України бойові дії і реальна загроза життю усе одно здавалися чимось абстрактним, далеким. Тепер війна торкнулася вже кожного українця, прийшла не тільки на Схід, але і всі регіони України.
«Війна – вже в нас вдома. Я не бачу сенсу жити, не маючи спокою у своїй країні, у себе вдома, не маючи де і для кого жити. Тому у моєму випадку навіть не стояло питання: хочу я чи не хочу іти на війну. Тут або я борюсь за те, що маю і що люблю, або все не має сенсу.

Хочу сказати, що з мого підрозділу відсотків 95 військових усвідомлюють ризик смерті. І свідомо йдуть на бойові завдання. Тобто готові померти за Україну. І я, звісно, теж усвідомлюю», – каже Олег Лягутко.

З дня на день він разом зі своїм підрозділом вирушить із місця постійної дислокації військової частини на територію, де тривають активні бої з окупантом.

Віримо у ЗСУ і нашу перемогу!

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!