Дерусифікація Луцька: журналісти наполягають змінити меморіал та перейменувати понад 100 вулиць

У Луцьку представники медіаспільноти утворили ініціативну групу, яка візьме під контроль завершення декомунізації меморіалу (ще поки – меморіалу Вічної Слави), а також процес перейменування понад ста вулиць у місті.

Зустріч журналістів відбулася сьогодні, 14 квітня. У її результаті ухвалили відповідне звернення Луцької міської ради.

«Над нами – досі «СРСР», а не «Україна»

Представниця Українського інституту національної пам’яті Леся Бондарук зауважила, що на меморіалі досі лишається чимало символіки, яка підпадає під декомунізацію. Не відповідають дійсності і цифри, розташовані на центральному вході. Зокрема, дата 1941 – це дата так званої Великої вітчизняної війни, яку вигадав Радянський Союз. Насправді ж Друга світова війна розпочалася у 1939 році.



Але і другий напис «1945» також треба змінювати, вважає Леся Бондарук.

«Він не відповідає даті наявних на меморіалі пам’ятників. Бо останній – пам’ятник десантникам – був поставлений в 2021 році. І вже, до того ж, закладена основа під пам’ятник героям сучасної російсько-української війни. Тому бажано було б потім передбачити нову назву меморіалу і нові написи на цих пілонах», – зауважує представниця Українського інституту національної пам’яті.
Окрім того, на меморіалі є пропагандивні символи, які вже заборонені законом «Про декомуніказацію». Тут є зображення серпа і молота, Леніна і Сталіна, а також комуністичні гасла. Усе це потребує якнайшвидшого демонтажу.



«Оце півколо біля Батьківщини-Матері повністю розцяцькованими копіями орденів, які є символами пропаганди, із зображеннями кремля та написом «СРСР». Також там є написи, які прославляють партійні осередки комуністичної партії. Над Батьківщиною-Матір’ю – двометрова позолочена копія ордену Перемоги також з Кремлем і написом «СРСР». Тобто над нами на меморіалі – досі напис СРСР, а не Україна», – зауважує Леся Бондарук.



Більше того, додає, є також напис «Партійним та комсомольським працівникам, які загинули у 1946 – 1949 році», а також список цих людей: «Це ті, хто боровся з національно-визвольним рухом. До речі, у паспорті меморіалу немає інформації ні про цей напис, ні про список тих людей, які там згадані. Вочевидь, це зробили у радянські часи. Оскільки цього немає в паспорті і це прославляє тих людей, які чинили злочини проти борців за незалежність України, ми маємо пропозицію просто забрати з меморіалу цей напис і ці списки».
Іншу частину меморіального комплексу (де пам’ятник невідомому солдату і поховання) ініціативна група пропонує не чіпати у контексті декомунізації. Леся Бондарук пояснює це тим, що ця частина комплексу захищена законом про декомунізацію.

«Там ніде немає поєднання зірки із серпом і молотом. Це вже добре. Зірка законом про декомунізацію незаборонена, заборонена лише у поєднанні з серпом і молотом.

Там є могили, там поховані дев’ять Героїв Радянського Союзу. Це солдати, які брали участь у вигнанні нацистів з Луцька і з Волині. Чіпати цю частину абсолютно не варто», - аргументує Леся Бондарук.
За її словами, якщо із декомунізацією меморіалу бюрократичних перепон не виникне, то його суттєві зміни, перелік пам’ятників тощо доведеться погоджувати із Мінкультом, оскільки меморіал є пам’яткою національного значення.



«Щоб, наприклад, узаконити пам’ятники, які були поставлені вже в часи незалежності (їх немає в паспорті), треба брати дозвіл в Мінкульті. Це перший шлях. А другий – вивести меморіал із пам’яток національного значення. І перевести у памятку чи обласного чи міського значення. Тут уже як вирішать депутати міської ради.
Ми таки схильні до другого варіанту. Все одно міська рада робить там ремонти, встановлює пам’ятники, робить благоустрій і таке інше, тому усі витрати лягають на міський бюджет як балансоутримувача. Зміна статусу лише просто узаконить ці стосунки і пришвидшить процес», - пояснює Леся Бондарук.

Понад 100 назв вулиць у Луцьку пов’язані з Росією

Друге питання, яке обговорили на зустрічі ініціативної групи журналістів, – дерусифікація назв вулиць. Пропозиції, які пропонують медіактивісти, тут поділені на дві частини. Перша – провести декомунізацію ще тих декількох вулиць, які названі іменами радянських діячів, а друга частина – аби майже сотня вулиць, назви яких пов’язані з Росією, перейменувати.

Загалом йдеться про 105 вулиць.

Чотири вулиці у Луцьку досі носять імена радянських діячів – Боженка, Нікішева, Ярощука та Федорова.

До слова, щодо зміни їхній назв вже провели громадські слухання, як цього вимагає процедура. Вони вже мають вибрані інші назви. Але щодо цих питань ще не проголосувала сесія міської ради.

Назви ще 101 вулиці так чи інакше мають зв'язок із Росією. Все ж деякі Леся Бондарук пропонує залишити:

«Наприклад, вулиця Путінцева, Саратова, Баранова. Це люди, які брали участь у вигнанні нацистів із Луцька і Волині. Путінцев, Конякін поховані на нашому меморіалі. Тому їх не варто чіпати. В нас і так – дуже великий перелік з тих, які треба перейменовувати однозначно. От в районі Балки є цілий квартал вулиць для перейменування. Там вулиць 12 приблизно. Так само – на Кічкарівці. Це складна робота і я б не хотіла, щоб ми пішли шляхом Івано-Франківська. Це місто ніби і стало першим, яке перейменувало всі вулиці, але вони використали радянський підхід. Наштампували одноманітних назв, що аж ніяк не показує уваги до пам’яті».



Тож, медійники підготували два проекти рішення – про завершення процесу декомунізації з перейменування вулиць міста Луцька та інших населених пунктів громади, а також про ініціювання процесу реконструкції Меморіалу Вічної Слави з метою декомунізації та приведення його у відповідність до реалій часу.

Журналісти сформували групу із чотирьох людей, яка відстоюватиме позицію перед міською радою, вислолюватиме ідеї ініціавтиної групи та контролюватиме хід процесу.



Окрім того, медійники сподіваються, що їхня ініціатива буде сигналом до дій і для інших громад області, адже, на жаль, досі у назвах вулиць на Волині є чимало проявів радянщини чи вшанування російських діячів чи явищ.

Луцькі журналісти наголошують: їхня ініціатива – абсолютно без політичних підтекстів, це – прагнення захистити українське і позбутися зрештою проявів «руского міра».

«Зараз той момент, коли «рускій мір» тут – загнаний, він сидить на дні. Але варто поспішати. Наша ініціатива з’явилася ще до того, як Луцький міський голова Ігор Поліщук видав розпорядження про початок дерусифікації меморіалу. Але дуже важливо, щоб це було підкріплено ще й рішенням міської ради, щоб відповідальність за цю роботу взяли на себе всі луцькі обранці», – зауважила учасниця ініціативної групи, журналістка Олена Лівіцька.






Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!