Лучанин у квартирі прихистив кілька десятків котів. ВІДЕО

17 лютого відзначають День спонтанного прояву доброти. З цієї нагоди розкажемо вам історію пана Михайла з Луцька. Чоловік самотній і свою старість у квартирі багатоповерхівки розділяє з кількома десятками котів. Хоча доглядати їх не має ні фізичних, ні фінансових можливостей. Тож інколи не доїдає сам, аби нагодувати пухнастих. Допомогти чоловіку взялися волонтери.

Про це йдеться у сюжеті 12 каналу.

Пан Михайло мешкає в одній з луцьких багатоповерхівок. Йому 64, і свою старість чоловік розділяє з двома десятками котів. Свого часу він працював майстром, лагодив піаніно. Утім, в одну мить життя пішло шкереберть, і чоловік із сім’єю опинився на вулиці.

«Жили в центрі, батько музикант, влаштував мене на музику, мати – бібліотекарка була. Там хотіли купити нашу квартиру, ну не квартиру, а цілий під’їзд. Ми не захотіли продавати – зробили підпал. Нас переселили сюди», – пригадує чоловік.

Згодом держава виділила невелику квартиру на околиці міста. Ставати на ноги після трагедії було вкрай складно. З часом батьки померли, з ріднею чоловік не спілкується вже багато років, тож лишився на самоті.

Утім має добре серце і взявся допомагати котикам. Прихистив одного, другого, а потім почали люди підкидати. Позбутися бодай одного не дозволяє совість. Тож усю свою пенсію вкладає в домашніх улюбленців, часом, каже, сам не доїдає.

Утім за пухнастими доглядає, як належить, і усіх стерилізує.

«Хватає грошей на пакети – купую пакети, не хватає на пакети – купую голови, шо дешевше. Не хватає грошей ні на чого – в голоді сидять, і я разом з ними», – ділиться лучанин.

На додачу до бідності чоловік ще й не має доброго здоров’я. Іноді, зізнається, навіть складно піднятися. Ночами не може спати.

«Я хворий, в мене було дуже багато струсів мозку, а зараз на старості проявляється все, мучать страшні головні болі. Бувало, по 3-4 дні, то я не вставав навіть котів погодувати», – скаржиться Михайло.

Чоловік каже: йому нічого не потрібно, хвилюється лише за котів. Утім, стан оселі – жахливий. Усе захаращене, запах виїдає очі. Тож допомогти чоловіку взялися луцькі волонтери.

«Скільки мені там ще зосталось, ну років десять, то десять років ще можна жити, а не доживати і чекати смерті», – сумно констатує.

Лучанка Анастасія Рудик з командою вже не один рік допомагає знедоленим. Поклик до цього, каже, був ще з дитинства. Тож дівчина отримає неабияке задоволення, коли разом з колегами вдається витягнути когось зі скрути. Пану Михайлу, до слова, зроблять ремонт у квартирі.

«Ми вже почали робити ремонт, вивезли великий бус сміття, там ремонт капітальний, лінолеум від стяжки і до стін, меблі всі повністю викидаємо, будемо оновлювати, сантехніку поміняли, тобто вже роботи тривають… Залучаємо фірми-підприємці, які можуть дати суттєві знижки, хтось безкоштовно може щось надати, деякі майстри погоджуються безкоштовно працювати», – розповіла Анастасія Рудик.

Дівчина вважає, що головні болі чоловіка залежать від того, чим йому доводиться дихати щодень. Тож, окрім ремонту оселі, хочуть допомогти Михайлу зі здоров’ям, моральним піднесенням та зовнішнім виглядом.

Бути волонтером, ділиться Анастасія, непросто, адже усе доводиться приймати близько до серця і вкладати у справу чимало часу та зусиль. І хоч інколи опускаються руки, людська вдячність та молитви надихають і змушують рухатися далі.

«Ми починаємо це робити, бачимо віддачу від героя і розуміємо, що це все недарма. Коли він каже, що ви мене піднімаєте з такої багаторічної депресії, то я бачу сенс в житті. От ці слова вони дають мотивацію рухатися далі», – каже Анастасія.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!