Василя і Старий Новий рік – це не одне й те саме свято, – волинський священник. ВІДЕО

14 січня вшановують пам’ять святого Василія Великого, який зробив неоціненний вклад в історію церкви.

Чим саме прославився цей святий, чому його називають «Великим», які чудеса Василій творив – розповів настоятель Свято-Василівського храму села Боголюби Олександр Сенів у програмі «Духовна абетка» на 12 каналі 12 січня.

Що відомо про життя Василія Великого

«Святий Василь увійшов в історію церкви як святитель. Його почали називати Великим, бо він особливо багато потрудився для церкви та написав багато проповідей.

Жив у часи Костянтина Великого, в часи аріанства, коли церква боролася з єрессю. Народився у 329 році у сім’ї, де було 10 дітей. З цієї сім’ї п’ятеро стали святими. В історії церкви немає більше таких сімей.

Василій Великий був другим сином у батьків Василя та Емілії. Батько був учителем, істориком і адвокатом. Хотів, щоб син колись зайняв його місце, і дав йому хорошу освіту.

Василій Великий навчався в Афінах, де був центр всієї науки, в Константинополі, хоч народився у Туреччині. Бачив себе у монашому житті – аскетом у пустелі. Але це було його власне бажання. А Божий промисел привів його до іншого життя – заради церкви, Бога і людей.

Завдяки освіті він зміг стати хорошим оратором. Був вимогливий і строгий. До слова, був дуже худим: якщо зачитувався книжками, то міг забути про їжу і сон.

Його другом був Григорій Богослов. У житії святих описано, що вони знали тільки дорогу до храму і на науку. Відкинувши все мирське життя, вони посвятили себе Богові.

Здобувши освіту, Василій Великий поїхав в Палестину, побував у святих місцях. Повертаючись, вирішив навернути до християнства свого вчителя і для цього заїхав в Афіни. Знайшов свого вчителя, який сидів на вулиці і спілкувався з учнями. Розмовляли про філософію життя. Василій Великий просто підсів, не сказавши, хто він є. Він відповів на запитання, які учні задали своєму вчителю. Тоді Василій Великий теж задав питання вчителю, і той здивувався. Він сказав: «Це може бути або Бог, або Василій». Василій зізнався, хто він.

Василій спілкувався зі своїм учителем ще три дні. Весь цей час вони нічого не їли і навіть не пили. Вчитель сказав до Василія: «Мені тебе сам Бог послав, і я хочу бути з тобою». «Якщо ти хочеш бути зі мною, ти повинен продати усе своє майно, йти зі мною в Палестину у святі місця, щоб набратися сили, побачити чудеса, які там творяться, і тоді станеш таким, як я», – відповів Василій.

Учитель все продав, і вони пішли в Палестину. Захотіли охреститися у річці Йордан. Василій Великий переживав не стільки за себе, як за свого вчителя. Він казав: Господи, дай мені якийсь знак, щоб побачити божественну силу. Упав на коліна, почав молитися, зняв із себе одяг. Але він зняв не просто одежу, а старе життя, яким жив до охрещення. І тільки почав входити у Йордан – Господь подав знак. З неба спустився вогонь і його осінив. Із блискавки вилетів голуб, який занурився у воду і піднявся на небо. Усі зрозуміли, що Василій – особлива людина.

Пізніше Василія Великого Божим промислом було навернено до служіння. Його рукоположили на диякона, пресвітера. Одного разу під час молитви у храмі Василій Великий попросив: Господи, відкрий мені розум, як тебе восхваляти, як тобі жертву безкровну приносити. І через 6 днів, коли він служив службу, люди у храмі побачили над Василієм шатр у сяйві. Йому явився Господь з апостолами. Господь сказав: «Ти ж просив у мене відкрити тобі, як приносити жертву безкровну. Я тобі дам слова, і ти будеш своїми устами промовляти їх до мене – і це буде твоя молитва».

Василій почав говорити ті слова, які сьогодні увійшли в літургію Василія Великого. Він одразу записував ці молитви. Люди, священник, які були у храмі, бачили це світло. Василій Великий захотів, щоб над вівтарем зробити із золота голуба, якого він побачив, коли його хрестили, – для того, щоб Святий Дух завжди освячував принесені дари.

Кожного разу під час літургії він бачив знак: голуб на куполі ставав рухомим. Це означало, що Бог освятив дари. Під час однієї літургії Василій Великий помітив, що голуб не змахнув тричі крилами. Він не зрозумів, що сталося. Але помітив, що диякон, який мав поливати дари, задивився на жінку. Василій Великий сказав, що цей диякон повинен 7 днів читати молитви, і відсторонив його від принесення безкровної жертви. А у храмі сказав побудувати стіну. І розмістив на тій стіні ікони. Іконостас, який ми бачимо в церкві, це є творіння Василія Великого».

Про які чудеса Василія Великого відомо

«Василій Великий був дуже строгим до себе. Він прожив усього 49 років, пробувши у сані єпископа лише 7 років. Але за ці 7 років дуже багато потрудився.

Господь дав йому таку силу, що він міг творити чудеса. Наприклад. Будучи єпископом, боровся з аріанством, прихильники якого вважали, що Ісус Христос є не Син Божий, а Боже творіння.

Коли імператор Юліан-відступник ішов на Персію, щоб убивати християн, Василію Великому Божим провидінням відкрилося це. Він став перед іконою Божої Матері-Всецариці, напроти якої була ікона Меркурія зі списом, і попросив у Божої Матері, щоб вона не допустила загинути християнам. Раптом побачив, що ікона Меркурія потемніла, зображення зникло. Не зрозумів, що сталося. Коли ж закінчив молитву – ікона Меркурія відновилася, але спис був у крові. Це був Божий знак: Меркурій зійшов з ікони і під час війни з персами проколов списом імператора Юліана-відступника.

Інший приклад чудес. Один священник жив зі своєю жінкою 40 років, і в них не було дітей. Василій настільки мав зв’язок із Божою благодаттю, що йому було відомо про цих людей. Він захотів побачити пресвітера із дружиною… Жінка вибігла назустріч, і Василій її запитав: «Як поживаєш, сестро? Де твій брат?» Вона каже: «Це не брат, це чоловік». «Я знаю, – промовив Василій. – Тільки ти живеш з ним, як із братом». Для жінки це вже було знаком: Василій назвав її на ім’я і знав, що вона з чоловіком живе, як із братом.

Коли Василій молився у храмі зі священником Анастасієм, люди побачили, як зійшло сяйво на цього священника. Для людей це був знак, бо вони такого ще не бачили.

Прийшовши додому, Василій попросив священника показати дім. Але одну кімнату той не захотів відкрити. Василій сказав: «У тій кімнаті є те, чим ти будеш спасенний, і дай можливість мені спастися». Священник запевняв: там нічого немає, це господарська кімната. Василій сказав: «Якщо ти не хочеш мене пустити, то я сам силою слова відчиню ці двері». Так і сталося. Це було чудо для всіх, хто був у домі. У кімнаті був чоловік, хворий на проказу. Василій запитав священника, чому він не хотів розповісти про нього. Священник пояснив: «Цей чоловік озлоблений, агресивний, я боявся, щоб він не осоромив вашу святість».

Василій попросив побути ніч у кімнаті разом із хворим, щоб помолитися. І вранці чоловік вийшов здоровим. Василій за ніч його зцілив.

Чудеса творив Василій і перед самою смертю. До нього прийшов відомий єврей Йосип, який був лікарем і розумів, коли людина має помирати. Василій запросив його до себе додому, адже хотів, щоб Йосип став християнином. «Що скажеш?» – запитав у Йосипа Василій. Лікар відійшов до родичів і каже: «Готуйтеся, бо він через декілька хвилин помре». Василій це почув і відповів: «Ти сам не знаєш, про що кажеш». – «Владико, я вже стільки бачив, що вам чесно кажу: ви до заходу сонця не доживете». Василій запропонував: «А якщо я помолюся, а ти прийдеш вранці і застанеш мене живим, повіриш, що є Бог, який керує всесвітом, і охрестишся?» Йосип погодився.

Василій великий молився всю ніч, хоч був у передсмертному стані. Лікар, який був упевнений, що Василій помре, був здивований і повірив у Бога. Василій навіть піднявся з ліжка, пішов до церкви, охрестив Йосипа, відслужив останню службу, дав причастя лікарю, виголосив прощальну промову і у віці 49 років 1 січня за старим календарем (за нашим – 14 січня) залишив цей світ і пішов до Господа».

Заслуги Василія Великого перед церквою

«Велика заслуга Василія Великого – це літургія, яку він сам написав під Божим промислом, під Божим провидінням.

Сьогодні маємо дві літургії – Василія Великого та Іоана Золотоустого. У Василія Великого довші, більш глибокі і філософські молитви та повільніші співи.

Василій Великий увійшов в історію церкви як святитель, філософ, проповідник, який встановив кодекс монашого життя.

Він зі своїм другом Григорієм Богословом та вчителем завжди гуртував навколо себе людей, пустельників. І для цих людей потрібні були правила. Ці правила якраз склав Василій Великий. Їх дотримуються і сьогодні церкви східного та західного обряду. Його визнає весь світ.

Коли ми заходимо у храм, найперше бачимо іконостас. Це – також його праця».

День пам’яті Василія і Старий Новий рік – це не одне й те саме свято

«День пам’яті Василія Великого і Старий Новий рік нічого спільного не мають. Василія Великого ми вшановуємо 14 січня – у день його смерті. І цей же день вважається початком нового року за старим стилем.

Старий Новий рік відзначають тільки у нашій країні, і це пов’язано з календарями. Я думаю, з часом ми перейдемо на один календар, і такого не буде. Хоч взагалі я боюся цього переходу. Бо якщо ми будемо 1 січня святкувати Новий рік, то в церкві, думаю, нікого не буде. Або треба буде тоді службу служити в годині 12-й дня, коли всі виспляться. Бо ж зараз Новий рік святкують більше, ніж Різдво».

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!