Садівник з Волині вирощує виноград, фісташки і пасифлору

Володимир Довжик – молодий, але сміливий і впевнений у собі садівник. А почалося усе для нього з любові до природи та… з інтернету. Надивився у мережі як займаються виноградом садівники України, зацікавився, знайшов у фейсбуці досвідченого виноградаря і вирішив спробувати сам.

Як би усі довкола не дивувалися такому авантюрному кроку, бо на Волині столового винограду фактично не вирощують, придбані на півдні черенки таки гарно пішли в ріст. А за 2 роки лоза обдарувала плодами. Володимир добре пам’ятає ті моменти щастя, коли зрізав свої перші грона вагою 1,5-2 кілограми. А далі – нові сорти, більші грона, пише Полісся.

– Колись не вірили, що на Поліссі можна персики вирощувати. Тепер це наче «добрий день». Так само і з виноградом. Грона кишмишу Променистого у мене зав’язуються і наливалися на 4 кілограми, довжиною в півторалітрову пластикову пляшку. Ягоди важили по 12-15 грамів. Хоча зараз ягода сорту Преображення сягає і 18 грамів, по 1,5-4 сантиметри завдовжки. Цей виноград на сонці рожевіє, тож деякі скептики намагаються назвати його технічним, на зразок популярним колись невеликим сортам. Але їм цього аж ніяк не вдається, адже де ви бачили ягоду технічного сорту заледве меншу за сірникову коробку?! Водночас це один із найбільших за плодами видів в Україні і мій фаворит, як і Аркадія. Щедрий на врожай також середньостиглий кишмиш Велес. Деякі сорти відверто дивують смаками: Зоря Несветая віддає мускатом, а Ґолд Фінґер – карамеллю. Із заплющеними очима годі й вгадати, що їси. Наче цукерки, – ділиться спостереженнями співрозмовник.

Володимир також експериментує, які сорти найкраще дають урожай в поліських умовах, і принагідно змінює види лози. На сьогодні має близько 10, не враховуючи тих, які вже викорчував. Чоловік каже, що садити більше не може через нестачу землі, адже треба ще лишити місце для городини, тож залишає тільки ті, що особливо припали до душі. Водночас він не відкидає, що за наявності часу і землі неодмінно зайнявся б виноградарством масштабніше, адже такі клопоти дарують йому щастя. А доки крутиться як може. Поновлює селекції, вибирає ранні і середні сорти, аби встигали дозрівати. Щоправда уже посадив і пізніших. Намагається «розкидати» свої насадження за часом дозрівання, аби ішли один за одним. Забава, Блондинка, Ромбик, Аркадія, Еверест, Хусайне, Ред Глоб…

Навесні Володимир Довжик навіть виростив більше 100 саджанців винограду для реалізації – увесь розібрали, хоч і далі сумнівів щодо успішності справи у краян чимало. Тим не менше чоловік радо навчає ентузіастів секретам догляду за корисною і неймовірно смачною рослиною. Але найголовніше, переконує, треба мати до цього бажання. Бо ж якщо у нього виноград росте на піщаних пагорбах, то й у інших усе має вийти. Садівник розповідає: усі сорти винограду люблять воду й сонце, тож насадження потрібно розташовувати так, аби забезпечити лозі щонайдовший світловий день. Найкраще, коли ряди “дивляться” на південь, хоча б південний схід. Також варто садити кущі щонайменше за 3 метри один від одного. Найкраще це робити в жовтні і прикривати на зиму землею. Щороку. Виявляється, у столового винограду закладають 2-3 плодоносні бруньки. Якщо не вкрити – вони відімруть, бо бояться перепадів температур. Так, на перший рік тільки 1 пагін (плодоносний рукав) вирощується, на осінь лишається 3-4 бруньки. На другий рік вирощується 2-3 рукави, а на третій вони почнуть плодоносити.

Для високої урожайності щоосені треба обрізати 90% лози. Найкраще це робити після перших заморозків, коли листя опадає, лишаючи 2 цьогорічні пагони по 10-12 бруньок. Тоді можете бути певні, що розів’ється гарний кущ, наллються великі грона і ягоди будуть солодкими. Водночас чим старіший кущ – тим більше навантаження на нього можна давати. Не менш важливо підстригати рослину під час її літнього росту і підживлювати. Для цього, зокрема, Володимир зробив компостну яму і завів каліфорнійських черв’яків. Та й це ще не всі новації. Свого часу окрім винограду наш герой висадив у відкритому ґрунті хурму, азиміну (американський банан), зизифус та ківі. Тогоріч – фісташки. Деякі екзотики встигли потішити плодами: цього літа з’явилися перші зав’язки інжиру, а от урожай пасифлори їстівної, більше відомої серед гурманів як маракуя, Довжики із превеликим задоволенням куштують ось уже третій сезон.

– Пасифлора у нас азіатська, їстівна, бо є просто декоративні. Ліана. Одні стебла перецвітають і на них зав’язуються плоди, інші зацвітають. Дуже гарні квіти, в теплі дні їхні розміри сягали долоні, а плід – як кулак. Маю кілька сортів. Одні з кислинкою, інші – солодкі. І нам з дружиною, і дітям неабияк смакує. А зизифус чи ще як його називають унабі, або ж китайський фінік – п’ята за корисністю плодів рослина у світі, – захоплено коментує господар, представляючи свій екзотичний сад…

Іванна ВЕЛИЧКО

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!