86-річна підопічна будинку престарілих у Луцькому районі робить собі завивку і в’яже шкарпетки на продаж

86-річна підопічна будинку престарілих у Луцькому районі робить собі завивку і в’яже шкарпетки на продаж
Мешканка відділенні стаціонарного догляду для постійного проживання центру надання соціальних послуг Торчинської селищної ради у селі Білосток Луцького району розповіла про умови утримання в закладі.

«Живемо, як на курорті»

Навколо двоповерхової будівлі акуратні альтанки та лавочки, там у літню пору люблять сидіти підопічні. Нині тут їх проживає 25 осіб, хоч заклад може помістити і сорок людей. 81-річний Іван Бабій саме вийшов на прогулянку, гріється на сонечку. Так склалася доля, що на старості не має своєї хати і живе у державному закладі.

– О, дівчата, тута файно, як на курорті, – відповідає на наші запитання. – Їсти дадуть, помиють. Телевізор є, що ше хтіти?

Люди з різних регіонів України знайшли прихисток у цьому соціальному закладі. 86-річна Мінодора Кобильник була заміжня у Криму, а потім так сталося, що десять років жила у подружки в селі Веселе Луцького району. Вона померла, а рідні не лишилося. Тож мусила Мінодора Василівна переселятися в будинок престарілих. Вона інтелігентна, начитана пані. Каже, що все життя працювала на керівних посадах і звикла доглядати за собою. Тому навіть тут ходить до перукаря, щоб зробити завивку.

– Дуже люблю читати. І «Вісник» завжди маю. Коли не читаю, я не живу, – зізнається і показує на стопку газет, акуратно складених за ліжком.

Жінка ще й в’язанням захоплюється. Тільки похолодає, береться за нитки – і всі охочі купують її шкарпетки. Пенсіонерка розповідає, що задоволена умовами проживання, порядком.

– Нам ще людей тре підселити, щоб веселіше було, – просить.

Не хочете глядіти батьків – платіть великі гроші

Проживають пенсіонери по троє-четверо у сучасних кімнатах. У кожній – ікона в рушниках, телевізор та гарні картини, які малює соціальний педагог закладу Світлана Луцюк. Є тут і лежачі люди, які потребують особливого догляду. Вони мають окремі кімнати. Середній вік проживаючих – 80 років, а от найстарша 93-річна бабця Марія з Лаврова. Уздовж коридорів зроблені спеціальні перила, щоб зручніше було ходити.

– У кожного з наших підопічних нелегка доля, – зазначає працівниця Світлана Мефодіївна. – Не лише медичну, а й моральну підтримку їм треба. Часто такі заклади – єдина надія для людей, які потребують постійного стороннього догляду. Намагаємося для кожного знайти добре слово. А ще наші підопічні люблять читати, минулоріч організували акцію через соцмережі, щоб небайдужі подарували нам книги. Багато людей відгукнулося, то маємо свою мінібібліотеку. Напередодні релігійних свят проводимо опитування, що б хотіли мати у меню. Дотримуємося традицій і хочеться максимально наблизити атмосферу до домашньої.

Бабусі і дідусі живуть тут, як то кажуть, в теплі та добрі. Хоча не всі тішаться казенними умовами, є й такі, які тужать за рідною хатою. Але старість та немічність не лишили їм вибору, нема кому доглядати вдома стареньких. Бувало, що й голодні спати лягали, а тут – чотириразове харчування! Того дня, як ми були, на сніданок давали кашу з тефтелями, салат зі свіжої капусти, хліб з маслом та чай. На обід: борщ, картопля з рибою в тісті, салат зі свіжих помідорів та огірків, компот ще й банан. На вечерю: молочне, а хто його не їсть, тому подавали кашу з рибою. Як бачимо, розпорядок, як в дитячому садочку: враховуються побажання кожного. І о двадцятій годині ще й підвечірок!

У відділення може оформитися будь-який громадянин, який потребує постійної сторонньої допомоги.

– Зазвичай необхідний пакет документів збирає соціальний працівник. Це заява на поселення та довідки, зокрема, й медичні, – розповідає директор цього закладу Ірина Франчук. – У прибулого за утримання береться 75 відсотків пенсії, решта віддається йому особисто для власних потреб. Якщо ж діти хочуть когось з батьків віддати у наш заклад, то цього року встановлена плата на утримання в місяць – 9 340 гривень і 75 відсотків пенсії.

І хоч багато хто не хоче доживати віку у «казенних стінах», реальність жорстока: одинокі немічні люди нікому не потрібні, і добре, що є такі заклади, у яких ними опікуються.

Руслана ТАТАРИН


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 0
  • Статус коментування: премодерація для всіх
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Останні новини
86-річна підопічна будинку престарілих у Луцькому районі робить собі завивку і в’яже шкарпетки на продаж
11 вересень, 2021, 19:16