Як в райцентрі на Волині стріляли в синьо-жовтий прапор

У кінці 1980-х у місті Камені-Каширському стався інцидент: ентузіасти повісили на трубу котельні синьо-жовтий стяг. У прапор навіть стріляли, аби збити його, зрештою хтось погодився полізти його зняти - "за пляшку".

Про цей випадок розповів виданню Вісті Каменя один з тих, хто вішав стяг - камінь-каширець Василь Олісейчик.

Чоловік розповів:

"Які це роки були? Кінець вісімдесятих… Вісімдесят дев’ятий, ніби як. Ми тоді ще майже дітьми були – років шістнадцять-сімнадцять кожному.

Зібралися якось гуртом. А серед нас був один хлопець, який навчався в Самборі Львівської області. Настрої там вже вирували українські, націоналістичні.

От і вирішили: а давайте у нашому місті піднімемо жовто-синій знамено! Так, щоб усі бачили – високо.

Місце підходяще відшукали практично відразу. За прокуратурою над котельнею стриміла височенна труба.

Дівчата з ПТУ пошили величезний прапор. От, вночі я і Ігор П., полізли на ту башту, почепили. Високо так. Ось і все.

А на ранок в Камені-Каширському такий ґвалт піднявся! Що цікаво – спочатку дізналися навіть не місцеві чиновники, а в Луцьку. Зателефонували сюди. Нас усіх, хто був хоч якось причетний, відразу ж «вичислило» КГБ.

А в прапор, розказували, стріляли. Я, особисто, не бачив, нас тоді допитували", - пригадує Василь Олісейчик.

До речі продовження цієї історії - парадокс, чи, навпаки, «совітська» закономірність. Підняли українське знамено молоді хлопці, а, от, зняв прапор, за пляшку горілки, якийсь місцевий алкоголік, - пише видання.

Нічого романтично-героїчного у своєму вчинку Василь Олісейчик не вбачає. На щастя, тоді і КГБ і міліція і партноменклатура вже добре відчували, що грядуть зміни, тому обійшлося хлопцям це дрібним хуліганством і штрафом (чималим як на той час) в 10 карбованців. Не позначилося це і на службі в армії, а там – і держава стала незалежною.

Чи повторив би герой нашої розповіді ще раз свій вчинок тепер, через чверть століття – не знає і сам. Його не запрошують на урочистості з нагоди Незалежності чи Дня прапора, не нагороджують.

"Навіть якби запрошували – я б не пішов до цих людей. І в державі і в місті сьогодні є багато «видатних» і «достойних», які уміють бити себе в груди і гарно говорити про любов до України. А наша справа – працювати, працювати на себе, на свої сім’ї , на податки, врешті-решт, які так потрібні для тих, хто уміє гарно говорити про Україну" – сказав на завершення розмови Василь Олісейчик.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!