Вогнеборець з Волині розповів про роботу, перший виїзд на пожежу та небезпечні виклики

Вогнеборець з Нововолинська Анастасій Гаєвський розповів про небезпечну роботу, сім’ю та кількість врятованих життів.

Інтерв'ю з рятувальником опублікували на сторінці 5-ї Державної пожежно-рятувальної частина м.Нововолинськ.

Чоловік працює у 5 державній пожежно-рятувальній частині міста Нововолинська на посаді пожежний-рятувальник уже 5 років.

— Коли й чому вирішили стати пожежним-рятувальником? Можливо, дитяча мрія або сімейна традиція?
— Бути рятувальником я вирішив ще з самого дитинства. І от як п’ять років працюю у своїй рідній пожежній частині. Чому рідній? А тому, що саме в цій пожежній частині працював мій батько на посаді командира відділення – водія, саме тут зараз працює мій дядько та старший брат. Отож, я продовжую сімейну династію рятувальників.

— Що ви особисто вважаєте важливим, щоб виконувати вашу надважку роботу?
— Як і на будь-якій роботі – просто бути людиною. Потрібно бути завжди морально готовими до роботи в атмосфері паніки та страху. Рятувальник повинен не лише врятувати життя, а й надати першу психологічну допомогу (заспокоїти людину). Відповідально ставитися до своєї справи й до колективу. І, звичайно, важливі фізична сила та витривалість.

— Згадайте ваш перший виїзд на пожежу. Чим він запам’ятався?
— Поступило повідомлення про те, що горить лазня. Площа пожежі була велика, але будівля без людей, все закінчилося щасливо. Завдяки швидкому реагуванню вдалося врятувати сусідні будівлі та саму будівлю. Ліквідація тривала значний проміжок часу.

— Що ви відчуваєте, коли заходите в приміщення, охоплене вогнем?
— Усе відбувається дуже швидко, у нас немає часу на сумніви та страх, адже кожна втрачена хвилина може коштувати дуже дорого. Ми оцінюємо обстановку та діємо. Коли заходиш у приміщення, воно зазвичай задимлене, нічого не видно. Насамперед перевіряємо, чи немає людей. В паніці люди, особливо діти, можуть сховатися у найнесподіваніших місцях: за диванами, в шафах, ванних кімнатах, туалетах. Отже, треба заглянути в кожну шпаринку. Паралельно одразу розпочинається гасіння пожежі. Головне – людське життя, воно найцінніше.

— Чи можете відзначити найтриваліші пожежі, найважчі випадки з досвіду?
— Попри те, що працюю відносно недовго, їх було багато. Наприклад, коли сталася пожежа від сухої трави та перекинулася на склад, ми працювали там дуже довго. Були випадки, коли ми працювали на пожежі при мінус 20. Бойовий одяг та взуття наскрізь промокли від струменів води й замерзли, з шоломів звисали бурульки. Часто виїжджав на ДТП, де за допомогою гідравлічних інструментів рятували людей, яких “зажало” в автомобілі.

— У ліквідації скількох пожеж ви брали участь? І скільки життів врятували?
— Такої статистики не веду. Але було декілька випадків, що запам’яталися. Поступило повідомлення про пожежу у квартирі п’ятиповерхового житлового будинку. Тоді по висувній драбині піднялись на балкон квартири четвертого поверху, де потребувала допомоги жінка та її дитина. Завдяки оперативним діям вдалось врятувати жінку та її маленьку дитину. Також рятували чоловіка із балкона третього поверху у квартирі якого сталася пожежа. У жовтні 2019 року трапилася пожежа у квартирі на третьому поверсі житлового будинку. Під час проведення розвідки за допомогою висувної трьохколінної драбини врятували 6 людей, які чекали на допомогу на балконах третього поверху. Серед врятованих двоє дітей – 2 та 8 років.

— Ваш ідеальний робочий день – це коли…
— Використовувати техніку та обладнання довелося тільки для відпрацювання нормативів.

— Як до вашої роботи ставиться родина?
— З розумінням. Підтримують і переживають. Хотіли б, щоб я був поруч на свята, а це можливо далеко не завжди – є чергування, трапляються і виклики у вихідні. Звикли. Служба є служба.

— Щодо причин виникнення пожеж. Якби ви мали змогу витаврувати якісь прохання чи поради в пам’яті громадян – що б це було? «Не грайтеся з сірниками»…
— Навчайте своїх дітей правилам безпеки життєдіяльності. Не залишайте малечу саму вдома. Не будьте легковажними. Не паліть у ліжку та не зловживайте алкоголем.

— Якщо повернутися в той день, коли ви вирішили обрати свою професію – чи повторили б вибір?
— Звісно ТАК!


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!