Хлопець з Луцька, який відвідує курси авіашколи, мріє виграти грант на навчання в США на пілота

Лучанин Іван Марчук мав свій невеличкий кавовий бізнес, але часи COVID-19 все змінили. З приходом коронавірусу заклади позакривалися, а бізнес довелося призупинити.

Прокинувшись одного недільного ранку під час карантину, він зрозумів чим займатися далі. Згадавши про мрію дитинства – бути пілотом – Іван одразу ж знайшов авіашколу та записався на курси, - пишуть Волинські новини.

Вже після трьох місяців теорії та десяти годин польотів лучанин самостійно керував літаком. Але хлопець прагне більшого, відтак він знайшов американський грант для людей з колишнього Радянського Союзу, який дає змогу навчатися в США на пілота початкового рівня та отримати відповідну ліцензію. Аби перемогти та отримати грантові кошти на навчання, хлопцю потрібно отримати найбільшу кількість голосів серед 277 учасників. Однак це лише перший етап, далі 24-річний лучанин планує навчатися на ліцензії вищого рівня, аби стати комерційним пілотом та сісти за штурвал Боїнга.

Проголосувати за Івана Марчука можна тут

Розкажи, звідки ти дізнався про грант?

Про грант я дізнався в YouTube, переглядаючи ролики на каналі авіаційного блогера з Білорусі Андрія Борисєвича, який і є власником школи, яка організувала грант.

Він переїхав в Америку в 2014 році. На той момент вже літав на гелікоптерах та літаках, тож вирішив зробити на цьому бізнес, відкривши авіашколу. Такі авіашколи в Америці дають гранти. Тобто, якщо людина не має фінансової можливості, щоб навчатися, адже це дуже дорого, то школи чи навіть американський уряд можуть надати гранти на навчання. В Україні такого немає, ми навіть не можемо податися на подібні гранти, адже не маємо американського громадянства, навіть тієї самої зеленої карти. Оскільки цей чоловік з Білорусі, то він розуміє цю ситуацію, відтак вирішив зробити грант на навчання в США для людей з колишнього Радянського Союзу. Відбулася реєстрація, потрібно було написати своє есе та надіслати відео, в якому розповісти про себе та свою мотивацію навчатися на пілота. Згодом вони відбирали учасників для конкурсу. Я пройшов початковий відбір, зараз відбувається другий етап – голосування. На цьому етапі представлені люди зі всіх країн колишнього Союзу, але переможець буде лише один.

Переможцю роблять американську візу, забезпечують безкоштовний переліт, оплачують навчання та житло. Мені потрібно лише мати кошти на харчування.

Скільки людей загалом беруть участь у конкурсі на отримання гранту?

Участь в конкурсі беруть 277 людей, але вже дискваліфікували кількох людей, бо вони займалися накруткою голосів. Насправді назбирати тисячу голосів не так і важко, адже підключилися і друзі, і родичі, і знайомі, але поки цього недостатньо.

Це навчання на цивільного пілота?

Так, це початковий рівень, який дає можливість керувати літаками вагою до п’яти тисяч семиста кілограм – це плюс-мінус такі ж літаки, як «кукурузники». Але вони роблять знижки для студентів на наступних етапах, тож можна навчатися і далі.

Очевидно, що ти цікавишся авіацією. Сам літаєш?

Так, я цікавлюся авіацією, навіть сам трішки літаю. Взагалі з дитинства мріяв про авіацію, але так трапилося, що я вступив на навчання на міжнародний туризм. Оскільки розумів, що батьки не зможуть оплатити практику, я відклав цю мрію. До ковіду я мав свою невеличку справу, пов’язану з кавою. Але коли прийшов коронавірус, всі заклади позакривалися, і в мене все зупинилося. Раніше в мене був ритм життя 24/7, а тут я різко зупинився, була купа думок в голові. Тоді я зрозумів, що мені подобається займатися кавою, але це не мрія мого життя.

Якраз була неділя, я прокинувся і в мене виникла думка, чим займатися далі. Одразу ж я почув шум літака з військового аеродрому, адже живу неподалік (сміється, – О.З.). Звучить якось фантастично, але це насправді так було… Я згадав, що колись хотів стати льотчиком. Відразу ж почав дивитися в інтернеті, чи є в нас якісь авіашколи. Знайшов авіашколу у Львові, а вже наступного дня записався на курси пілота. Маючи якийсь свій запас коштів, я повністю кидаю каву і присвячую себе авіації. Тричі на тиждень я їздив до Львова на теорію, а після цього розпочалася практика. Одна година польоту коштує чотири тисячі гривень. Хоч я і втілюю свою мірю в життя, але це відбувається малими кроками. Аби отримати ліцензію, за два роки потрібно налітати сорок п’ять годин, а я літаю максимум годину на місяць.

Хто тебе підштовхнув до цього захоплення? Батьки чи може вразив якийсь фільм?

Я живу неподалік від аеродрому, коли йшов до школи, то бачив, як літаки робили різні віражі, мертву петлю. Якось мій тато вирішив стрибнути з парашутом, але в аеропорту трішки за Рівним, ми поїхали з ним разом. Я теж дуже хотів стрибнути, але мені було дванадцять років, тому сказали, що стрибну, коли підросту, натомість мене покатали на планері. Пам’ятаю, мене посадили, ми піднялися у повітря, і це настільки захопило мій дух, що я до цього часу згадую момент, як ми летіли. Якщо взяти невеличкі літаки і великі пасажирські літаки, то відчуття польоту зовсім різні. На маленькому літаку в тебе більша маневреність, більше свободи. Тоді я відчув свободу, побачив світ 3D з висоти, ці відчуття неможливо передати.

А яким було відчуття, коли ти самостійно сів за штурвал літака?

Вперше за штурвал літака я сів в авіашколі. Навіть не знаю, як сказати… Був дуже сильно захоплений, адже мріяв про це все життя, а тут вже пройшов теорію, успішно здав державні екзамени, мене допустили до практики. Насправді в авіації все дуже серйозно: без здачі теорії тебе б не допустили до практики, тут немає такого, що ти дасиш комусь кілька гривень. Ти відповідаєш за своє життя та за чужі, тому розумієш, що тобі потрібно це знати. Я був захоплений тим, що вже ближче до своєї мрії, можу піднятися у повітря, сидячи за штурвалом. Зрозуміло, що під час першого польоту інструктор все одно піднімає літак в повітря та садить його.

А ось перший самостійний політ, коли ти сам в кабіні… Це відчуття неможливо передати. За півтора року я налітав десять годин, саме на десятій годині мене допустили до самостійного польоту, це трапилося 26 червня. Ці емоції я запам’ятав на все життя. Ти піднімаєшся, летиш, здається, все стандартно, але коли ти подивився на землю і побачив тінь від літака, тоді розумієш, що ти лише сам в літаку і його згодом потрібно посадити (сміється, – О.З.). В один момент стало трішки страшно, але воно настільки все доведено до автоматизму, що ти піднявся в повітря і посадив літак. Тебе просто не допустять до польоту, якщо не бачать, що ти до нього готовий. Ще півтора року тому я прокинувся з цією думкою, а тепер я можу літати самостійно.

Скільки часу ти навчався теорії? Чому навчають та чи готують до польотів психологічно?

Загалом навчання відбувається протягом трьох місяців. В тиждень я відвідував дев’ять годин теорії. Навчання проходить за дванадцятьма предметами, починаючи від аеродинаміки та закінчуючи метеорологією. Також ми вивчали психологію, поведінку та відчуття людини. В авіації зібралося дуже багато наук. Ти маєш дуже добре знати аеродинаміку: як діє повітряний потік, чому літак взагалі злітає. Потрібно знати і погоду: наприклад, коли ти побачив хмари, то можеш визначити, чи можна підніматися в повітря. Також вивчають те, як людина сприймає ілюзії. Коли ти летиш ввечері, то здається, що дорога перед тобою пряма, а насправді вона йде під кутом. Дев’яносто відсотків інформації з навколишнього середовища ми сприймаємо очима. Коли ти опинишся в хмарах, для тебе все в молоці, тож залишається лише десять відсотків відчуттів вестибулярного апарату та інших відчуттів. Відповідно можна розгубитися, в якому положенні ти знаходишся у просторі: чи під кутом чи вертикально. Відтак інструктори наголошують, що завжди потрібно слідкувати за приборами, поведінкою літака.

Чому ти не вступав, наприклад, у військовий університет в Харкові? Чи бути військовим льотчиком не те, чого прагнеш?

Я маю астигматизм – це захворювання, коли, наприклад, одне око бачить на вісімдесят відсотків, інше – на сто. В Україні збереглися ці старі радянські стандарти, що люди повинні мати здоров’я космонавта, аби літати. У світі вже давно не так, ти можеш мати астигматизм, в тебе можуть бути якісь інші хвороби. Якщо в Америці ти маєш ліцензію на авто, тобто здоров’я тобі дозволяє ним керувати, то відповідно тебе садять і за Боїнг. У нас настільки високі вимоги до проходження медогляду на пілота, що в Америці можна пройти на космонавта. Оскільки в нас не оновлювалася база, то ми маємо те, що маємо.

В Україні для розвитку в авіації дуже мало можливостей – це лише військовий університет у Харкові, а в Кропивницькому потрібно навчатися шість років, щоб стати комерційним пілотом. Окрім того, що ти здобуваєш вищу освіту, як борт-інженер повітряного судна, ти все одно маєш оплачувати гроші за практику.

У світі зовсім інша система. Якщо ти маєш будь-яку вищу освіту, ти йдеш на курси пілотів, навчаєшся і можеш шукати роботу. У нас цей шлях набагато довший та складніший. В Америці і Європі – це суто курси, як у звичайній автошколі. За рік можна вивчитися.

Скільки часу потрібно, щоб сісти за штурвал Боїнга?

Від півтора року, але все залежить від фінансових можливостей. Якщо ти можеш оплатити все навчання відразу, то можна вивчитися за рік. Але якщо ти не маєш фінансів, то це можна розтягнути і на десять років. Все залежить від грошей.

Якщо ти виграєш цей грант, то плануєш навчатися та водночас працювати, щоб мати змогу оплачувати курси на інші ліцензії?

Якщо я виграю цей грант, то хочу одночасно з навчанням працювати, щоб заробити на наступний рівень, аби закрити цей гештальт та повністю вивчитися. Все навчання займе близько восьми місяців, включаючи два місяці гранту. Американська ліцензія набагато краща за нашу, адже завдяки ній ти можеш орендувати літаки будь-де у світі, ти можеш летіти за кордон. Аби в Україні летіти за кордон, то треба мати сертифікат про твій рівень англійської (його потрібно робити додатково), а також інші супроводжуючі документи. Англійська – універсальна мова, тому нею і ведуть авіаперемовини.

Яка твоя кінцева мета? Якщо ти все ж виграєш грант, то продовжиш навчання до Боїнгів?

Комерційний пілот – ось це моя ціль. Тобто розвиватися в авіації та робити наступні рівні ліцензії: Multi Engine (допуск до польотів на багатодвигунному літаку), Commercial Pilot License (ліцензія комерційного пілота). Коли ти маєш ліцензію комерційного пілота, то вже маєш право працювати та заробляти. Початкові ліцензії дозволяють літати та перевозити людей, але не отримувати з цього грошей.

Ти казав, що мав кавовий бізнес. Можливо, в тебе є мрія відкрити свою авіашколу в Україні, коли вивчишся?

Насправді є мрія мати свій невеличкий аеродромчик, щоб на ньому базувалося багато літаків, а поблизу був невеличкий ресторанчик, аби на вихідні прилітали люди з інших міст, відвідували ресторан. Також можна робити екскурсії у нашому місті та на Шацьких озерах. Така практика в Америці та світі дуже поширена. Є невеличкі локальні аеродромчики, куди прилітають люди, які мають літачки, та їздять по околицях, їм проводять екскурсії, проводять рекреаційні заходи. У нас поки це не розвинене, це тільки на стадії народження. Оскільки я навчався у галузі міжнародного туризму, то розумію, як це працює і як це реалізувати, але для цього потрібні ресурси.

На Волині від Радянського Союзу залишилося дуже багато аеродромів від хіммайданчиків, адже колись урожай опилювали «кукурузники». Зокрема такі майданчики є в Шепелі, Мирному, Колках. Хтось викуповує їх, деякі стоять на балансах сільських рад.

Олександр ЗЕЛІНСЬКИЙ

Фото та відео з особистого архіву Івана МАРЧУКА
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!